США свідомо заважають Україні перемогти РФ у війні
Наші партнери викручують руки, прагнучи уникнути ескалації. Проте насправді цим лише провокують агресора на нові атаки, не лише гібридні.
Країни Заходу, перш за все США, продовжують зберігати свою позицію щодо надання Україні права завдавати ударів далекобійними ракетами вглиб території РФ. Виправдовують вони це різними причинами — від загрози ескалації і до того, що РФ нібито відвела свою авіацію вглиб території, а тому сенс у таких ударах відпав.
Але чи це так насправді? Спробуймо розібратися. Перш ніж відповімо на вищеозвучене питання, своєю відповіддю розкриваючи лицемірство чи непрофесійність і профнепридатність спікерів, що озвучують такі доводи, відзначимо один дуже важливий момент.
На які б із ракет ми не отримали відповідне погодження — чи то балістичні ATACMS, чи авіаційні крилаті ракети дозвукового типу Storm Shadow, Scalp-EG та AGM-158 JASSM, а можливо, і вельми специфічні AGM-154 Joint Standoff Weapon — всі вони будуть обмежені дальністю ураження цілей. А саме, до 300 км.
Навіть ті модифікації, у тактико-технічних характеристиках яких зазначено 500, 600 чи навіть 1000 км, будуть обмежені міжнародними правилами експорту ракетного озброєння — 300 км. Саме тому, говорячи про можливості застосування далекобійної ракетної зброї західного виробництва по території РФ, маємо на думці глибину застосування від кордону 300 км.
А тепер найцікавіше: чи справді всю російську авіацію зараз виведено за межі цієї зони? Забігаючи наперед, відповімо одразу – НІ! Але про все по черзі.
Провідне американське видання The Wall Street Journal 27 серпня опублікувало матеріал, в якому посилається на слова якогось, як це зазвичай у західних ЗМІ і буває, неназваного чиновника. Він зазначив, що Україна не отримує погодження на удари по території РФ ракетами ATACMS, оскільки ПКС РФ відвели 90% авіації вглиб території, за межі досяжності балістичних ракет.
Тепер у ближній зоні ураження розміщено 20 авіабаз, які активно використовують ПКС РФ. Ці авіабази розміщують як ударні та багатофункціональні вертольоти, так і різні типи тактичної та штурмової авіації.
ПРоте убільшості випадків, коли ми говоримо про російську авіацію, то згадуємо про фронтових бомбардувальників із функціоналом винищувача Су-34. Але це неправильно.
У повітряному просторі України, над тимчасово окупованими територіями, регулярно застосовуються не лише Су-34, а й штурмовики Су-25, фронтові бомбардувальники Су-24, винищувачі Су-27, Су-30, гелікоптери Мі-24/35, Ка-52 тощо. Відповідно до ТТХ за нормального бойового навантаження дальність польоту в цих літальних апаратів така:
- Су-25 — 500-650 км;
- Су-24 — 500-600 км;
- Су-27 — 450-600 км;
- Су-30 — 500-1200 км;
- Су-34 — 600-1200 км;
- Су-35 — до 1500 км.
Відразу зазначу, що ці цифри — це середні показники з урахуванням дальності польоту бойового літака без повного навантаження озброєнням, із повним навантаженням, без підвісного паливного бака (ППБ) і з ним. Тобто, аби не видавати простирадло даних для кожної ситуації, вони усереднювалися, але продовжимо:
- Мі-24 — 450 км;
- Мі-35М — 550 км;
- Ка-52 — 400-450 км;
- Мі-28 — 450-550 км.
А тепер увага: як РФ могла відігнати 90% авіації углиб своєї території, якщо ці 90% мають середній показник дальності польоту 600 км і менше? Адже це, по суті, відстань від кордону з Україною вглиб на 300 км — у режимі туди й назад, проте якимось дивним чином у зоні бойових дій ці літаки продовжують виконувати бойові завдання.
У районі Єйська, Курська, Воронежа, Морозовська тощо авіабази продовжують активно експлуатуватися не тільки для потреб всюдисущих Су-34, але й Су-25, Су-24 тощо. І, якби Україна мала дозвіл на завдання ударів по всіх цих базах ракетами західного виробництва, то РФ втратила б можливість активно використовувати саме ці 90% авіації, яку вона нікуди не відводила (а якщо б відвела, то просто не мала б шансів долетіти до кордону з Україною у повному бойовому навантаженні).
Тим часом у середній зоні ураження, за межами 300 км від кордону, на росії залишається лише шість аеродромів, які могли б використовувати Су-34 і Су-35 для завдання ударів по Україні — але переважно в ближній прикордонній зоні, тому що дальності польоту з повним навантаженням не вистачало б. А це також вплинуло б на середньодобову кількість ударів по території нашої країни.
Застосування далекобійного ракетного озброєння по території РФ обеззброїло б і критично послабило б російську авіацію. Зробило б її настільки ж марною, як свого часу у Чорному морі марним став Чорноморський флот РФ, який тепер перетворився на флотилію.
Коли наші західні партнери виправдовують відсутність дозволу ударів західним ракетним озброєнням по РФ і безпосередньо по аеродромах тим, що там вже немає чого бити, — це відверта брехня. Або ж профнепридатність спікера, який не розуміє (або не знає), про що говорить.
Але крім авіабаз, у радіусі 300 км від кордону з Україною розміщуються сотні інших військових об'єктів, які так і просять прильоту балістичної ракети. І не забуваймо про важливе — Курська область, яка дозволяє нам завдавати ударів по території РФ із території РФ; тобто розширюючи можливості ударів углиб РФ на 30, 40, 50 км...
