Стародавній ландшафт, який ми більше не бачимо, може пояснити таємницю пірамід

"Важко повірити в той гігантський слід, який залишили єгиптяни"

Побачивши знамениті піраміди Гізи в їхньому сьогоднішньому вигляді - нерухомі, непроникні фортеці, оточені пісками і мегаполісом, що розрісся. Важко уявити день, коли вони були побудовані.

Ці кам'яні лабіринти, створені на честь померлих і для того, щоб проводити їх у потойбіччя, були зведені близько 4500 років тому без застосування сучасних технологій і з вражаючою точністю.

Цілком очевидно, що єгиптянам потрібно було набагато більше, ніж кілька примітивних пандусів, щоб переправити масивні кам'яні блоки на потрібне місце.

Згідно з новим дослідженням, будівництву пірамід Гізи сприяли сприятливі екологічні умови, а стародавній рукав річки Ніл служив судноплавним каналом для перевезення важких вантажів.

“Ми припускаємо, що для будівництва пірамід, гробниць та храмів на плато стародавні єгипетські інженери скористалися Нілом та його щорічними розливами, застосовуючи хитромудру систему каналів та басейнів, які утворили портовий комплекс біля підніжжя плато Гіза, – пише у своїй роботі фізичний географ Хадер Шейша з університету Екс-Марсель у Франції – Однак існує нестача екологічних даних про те, коли, де і як змінювалися ці давні ландшафти”.

Археологи вважають, що єгипетські будівельники пірамід могли поглиблювати водні шляхи з річки Ніл, щоб сформувати канали та гавані, використовуючи щорічні повені, які діяли як гідравлічний ліфт для транспортування будівельних матеріалів.

Портовий комплекс, який, як припускають археологи, обслуговував піраміди Хуфу, Хафре та Менкаура, нині знаходиться більш ніж за 7 кілометрів на захід від нинішнього русла річки Ніл. Входи також мали бути досить глибокими, щоб баржі, завантажені камінням, могли триматися на плаву.

Керни з свердловин, взяті під час міських інженерних робіт в районі сучасної Гізи, дали стратиграфічні докази наявності шарів породи, які відповідають древньому відгалуженню Нілу, що тягнеться до основи пірамід.

Але залишаються питання про те, як єгиптяни влаштували доступ до води до пірамід Гізи. У той час, коли вони будувалися, північний Єгипет переживав екстремальні кліматичні зміни: раптові повені неодноразово руйнували загублене місто пірамід Хейт-ель-Гураб, в якому мешкали сезонні робітники.

У цьому дослідженні вчені звернулися до скам'янілих зерен пилку, щоб скласти докладнішу картину річкової системи, і як вона пролягала тисячоліття тому. Зерна пилку можуть зберігатися у стародавніх відкладеннях. В інших наукових дослідженнях вони використовувалися для реконструкції минулого клімату та рослинних ландшафтів, які сьогодні виглядають зовсім інакше.

Витягаючи пилкові зерна з п'яти кернів, пробурених у сучасній заплаві Гізи на схід від комплексу пірамід, група виявила безліч трав'янистих квіткових рослин, що вистилають береги Нілу, та болотяних рослин, що ростуть на берегах озер.

Це, за словами вчених, свідчить про наявність постійної водойми, яка прорізала заплаву Гізи і розлилася тисячі років тому.

Потім вони простежили підйом та спад рівня води в рукаві Хуфу річки Ніл за 8000 років династичної історії Єгипту, зіставивши свої результати з іншими історичними записами.

“Наша реконструкція рівня води у рукаві Хуфу за 8000 років покращила розуміння річкових ландшафтів під час будівництва комплексу пірамід у Гізі, – написала Шейша. – Рівень води у рукаві Хуфу залишався високим за часів правління Хуфу, Хафре та Менкаура, що явно полегшувало транспортування будівельних матеріалів до комплексу пірамід у Гізі”.

Але після правління Тутанхамона, який зійшов на престол приблизно в 1349-1338 роках до нашої ери, Хуфу почала поступово дрібніти, поки до кінця династичного періоду вода в річці не досягла найнижчого рівня за останні 8000 років.

Цей спад корелює з хімічними маркерами в зубах та кістках єгипетських мумій, які також свідчать про посушливий клімат, поряд з іншими історичними записами.

Однак, як і у всіх археологічних дослідженнях, хронологічні діапазони дат – правління фараонів та зміни навколишнього середовища – можуть сильно змінюватись, тому ми повинні сприймати ці результати з часткою скептицизму.

Але, пов'язуючи екологічні та історичні дані, дослідження дає набагато більше прямих доказів, ніж коли археологи шукали відсутні фрактали, що часто зустрічаються в природі, щоб зробити висновок про те, що стародавні єгиптяни могли прорізати річкові русла при будівництві пірамід Дахшура, розташованому на південь від Гіз .

Дослідники припускають, що аналогічні підходи можна використовувати для реконструкції стародавніх водних ландшафтів, які перекривали інші комплекси єгипетських пірамід, у часи, коли ці монументальні споруди зводилися.