Сто днів: еквілібр на лезі Оками
Принцип логіки з «лезом Оками» при вирішенні якоїсь достобіса складної квестії полягає у послідовному відкиданні версій події, явища чи припущення – спершу відмовляємося від найскладніших, і далі по висхідній. Себто – до межі, коли залишок стане й дурневі приступним.
Той англійський монах-францисканець Вільям Окама у XIV столітті казав: «Все слід спрощувати доти, поки це можливо, але не більше того». На побутовому рівні філософська сентенція, яка направду належить Аристотелю, звучить цілком прийнятно навіть для слухачів «Трускавецької школи народовладдя»: «Котре лихо менше, те й вибирають». Можливо, нашій народній челяді, яка не вельми набила руку у філософії, відоме й фольклорне: «Гаряче? Студи, дураче»?
Чому інколи не можна «поголитися» лезом Оками, з'ясовувати отут не станемо – самі ще гаразд не в'їжджаємо, просто повіримо тим, хто намагався. Спробуємо очима того велемудрого каптурника подивитися на ситуацію із насланим на Україну зеленим чортовинням. Тримаючи у голові засторогу: не все очевидне є правильним.
За сто днів перебування професійного комедіанта на невластивій для його ремесла посаді у нас немає претензій до двох здійснених ним речей.
Абсолютно алогічно до усієї решти діянь з вуст голобородькового клона прозвучав намір до наступного нового року запровадити ринок землі. Те, що з нуля запустити нормальний ринок землі неможливо в принципі, не коментуємо. Але ж – яка епохальна і довгоочікувана заява! Друге діяння теж несподівано позитивне – Лисого не призначено ні прем'єром, ні вахтером до СБУ. Принаймні, поки що.
Тепер за лезо. Провальними є походеньки Зе! зовнішніми гостинами. Якщо упродовж п'яти попередніх, незрівнянно важчих років Україна «мозолила» очі світові своєю очевидною суб'єктністю і разом з оонівською і євросоюзною спільнотами сяк-так утримувала кремлівське щеня на повідку, то відвідини нашим приЗе! макронових, ердоганових і меркелевих передпокоїв завершилися пшиком. Тхне й від телефонних перемовин з путіним. РФ і її вінценосний недопалок все вільніше почуваються на усіх зовнішньополітичних майданчиках, знову увіпхалися до ПАРЄ, а зірка сусіднього МЗС Марія Захарова панібратськи поплескує «Вовунчика» по принизливо зігнутих під хлібним перемир'ям плечах і надиктовує поради приЗе'денту, ніби шкодливому кошеняті. Трамп взагалі України впритул не спостерігає, зате вже не уявляє G8 без Вована Великого.
Складно? Так. Важко? Ще б пак. Відкидаємо.
В оточенні вище згаданої видри-комунікаторки Маші популярним є вислів: «не по Сеньке шапка». Ця чужа мудрість характеризує нашу ситуацію з «припиненням стрілянини» на Донбасі. Виявилося, що наплести сім мішків гречаної вовни про мир з чортом лисим на раз-два під час мобілізації електоральних лохів – це одне і «льохко». Все одно, що «сдєдать іх вмєстє». А ось розрулити нерозрулиме – інше. Гинуть хлопці, бандити з окупантами плюють на зелений пацифізм наших випадкових керманичів і сміються з потуг буцімто головнокомандувача погратися то «в Мінськ», то «в Нормандію».
Не виходить зі «стрілялками»? Так. Заплутався? Ще й як. Відкидаємо.
Нова мітла підняла куряву навколо чималої кількості посад. Призначення продюсерів-скоморохів головними начальниками, висунення випадкових мужичків, бізнес- і артледь із сумнівними репутаціями на посади слуг народу і офісних коридорних, ефектні зміщення «розбійників» і «чортів» справляють незабутнє враження на зе'холопів – залюблений у велосипедиста плебс аж роти пороззявляв від захвату. «Обіщав – дєлаєт»! Гармидер у курятнику смішить ляльководів. Притомні з жахом дивляться на підняте у повітря пір'я.
Спонтанна ротація десь вже додала країні позитиву? Ні. Вояж недолюстранта до Сан Тропе став прикладом відповідального ставлення до державних обов'язків для молодих слуг народу? Вочевидь тепер слуги навчені. Відкидаємо.
Немає сумнівів, що найважчим розмислом Зе! упродовж ста днів буда розробка дорожньої карти для переїзду царя з оточенням до Народного дому (кодова назва – Офіс ПЗЕ). Титанічні зусилля придворних дизайнерів, гарячі від намагання зекономити народні гроші калькулятори, медійна полеміка – все це відволікало цікаві маси від процесу «кінця епохи бідності». Насамкінець, коли наближені до правого плеча приЗе! (на лівому зазвичай висить Богдан) містопроектанти вже ділили державну премію за особливий внесок у розвиток архітектури пізнього зеленбуду, виявилося – велосипедна доріжка, як основна транспортна магістраль до престололокації, створить непереборні перешкоди для руху потоків слуг народу вулицею Грушевського до місця роботи. Зе кинув чергову квартальну фішку – місце для офісу тепер шукатимуть на Правобережжі.
Мав місце замах на славу деконструктивіста Френка Гері? Мав. Задум сливе грандіозний? Поза сумнівами. Відкидаємо.
Що би його ще відкинути для спрощення? А більше нÍчого. Картина олією: сумний їжачок ось вже сто днів бреде туманами, лякаючись то апатичного коня, то свого убогого вузлика, то зелених білбордів зі шпанячими гаслами.
Вадим Демиденко
