Свідомість як інструмент еволюції людини

Як мозок не відрізняє реальність від думок: що відкрив Джо Диспенза.

Ключове відкриття, зроблене Джо Диспенза, полягає в тому, що мозок не відрізняє фізичні переживання від душевних. Грубо кажучи, клітини «сірої речовини» абсолютно не відрізняють реальне, тобто матеріальне, від уявного — тобто від думок.

Мало хто знає, що дослідження доктора у сфері свідомості та нейрофізіології почалися з трагічного досвіду. Після того як Джо Диспензу збила машина, лікарі запропонували йому скріпити пошкоджені хребці за допомогою імпланта, який у подальшому міг призвести до пожиттєвого болю. Лише так, на думку лікарів, він міг би знову ходити.

Однак Диспенза вирішив кинути виклик традиційній медицині й відновити своє здоров’я за допомогою сили думки. Уже через дев’ять місяців терапії Диспенза знову зміг ходити. Саме це стало поштовхом до дослідження можливостей свідомості.

Першим кроком на цьому шляху стало спілкування з людьми, які пережили досвід «спонтанної ремісії». Це спонтанне й неможливе з погляду лікарів зцілення людини від тяжкого захворювання без застосування традиційного лікування.

Під час опитування Диспенза з’ясував, що всі люди, які пройшли через подібний досвід, були переконані: думка є первинною щодо матерії та здатна зцілювати будь-які захворювання.

Нейронні мережі

Теорія доктора Диспензи стверджує, що щоразу, переживаючи будь-який досвід, ми «активуємо» величезну кількість нейронів у нашому мозку, які, своєю чергою, впливають на наш фізичний стан.

Саме феноменальна сила свідомості, завдяки здатності до концентрації, створює так звані синаптичні зв’язки — зв’язки між нейронами. Повторювані переживання (ситуації, думки, почуття) формують стійкі нейронні зв’язки, які називають нейронними мережами. Кожна така мережа є, по суті, певним спогадом, на основі якого наше тіло в майбутньому реагує на схожі об’єкти й ситуації.

За Диспенза, усе наше минуле «записане» в нейромережах мозку, які формують те, як ми сприймаємо й відчуваємо світ загалом і його конкретні об’єкти зокрема. Таким чином, нам лише здається, що наші реакції є спонтанними. Насправді більшість із них запрограмована стійкими нейронними зв’язками. Кожен об’єкт (стимул) активує ту чи іншу нейронну мережу, яка, своєю чергою, запускає набір певних хімічних реакцій в організмі.

Ці хімічні реакції змушують нас діяти або почуватися певним чином — тікати чи завмирати на місці, радіти або засмучуватися, збуджуватися чи впадати в апатію тощо. Усі наші емоційні реакції — не більше ніж результат хімічних процесів, зумовлених сформованими нейромережами, і ґрунтуються вони на минулому досвіді.

Іншими словами, у 99% випадків ми сприймаємо реальність не такою, якою вона є, а інтерпретуємо її на основі готових образів із минулого.

Основне правило нейрофізіології звучить так: нерви, які використовуються разом, з’єднуються. Це означає, що нейромережі утворюються в результаті повторення та закріплення досвіду. Якщо ж досвід тривалий час не відтворюється, нейромережі розпадаються. Так звичка формується внаслідок регулярного «натискання» кнопки однієї й тієї самої нейромережі. Саме так виникають автоматичні реакції та умовні рефлекси — ви ще не встигли подумати й усвідомити, що відбувається, а ваше тіло вже реагує певним чином.

Сила уваги

Лише замисліться: наш характер, наші звички, наша особистість — це лише набір стійких нейромереж, які ми будь-якої миті можемо послабити або зміцнити завдяки усвідомленому сприйняттю дійсності. Свідомо й вибірково концентруючи увагу на тому, чого ми хочемо досягти, ми створюємо нові нейронні мережі.

Раніше вчені вважали, що мозок є статичним, але дослідження нейрофізіологів показують: навіть найменший досвід породжує в ньому тисячі й мільйони нейронних змін, які відбиваються на організмі загалом.

У своїй книзі «Еволюція нашого мозку: наука змінювати нашу свідомість» Джо Диспенза ставить логічне запитання: якщо ми за допомогою мислення викликаємо в організмі певні негативні стани, чи не стане зрештою цей аномальний стан нормою?

Диспенза провів спеціальний експеримент, щоб підтвердити можливості нашої свідомості.

Люди з однієї групи щодня протягом години натискали на пружний механізм одним і тим самим пальцем. Люди з іншої групи мали лише уявляти, що натискають. У результаті пальці людей із першої групи зміцніли на 30%, а з другої — на 22%.

Такий вплив суто мисленнєвої практики на фізичні параметри є результатом роботи нейронних мереж. Так Джо Диспенза довів, що для мозку й нейронів немає жодної різниці між реальним і уявним досвідом. А отже, якщо ми приділяємо увагу негативним думкам, наш мозок сприймає їх як реальність і викликає відповідні зміни в тілі — хвороби, страх, депресію, спалахи агресії тощо.

Звідки «граблі»?

Ще один висновок із досліджень Диспензи стосується наших емоцій. Стійкі нейронні мережі формують неусвідомлені патерни емоційної поведінки, тобто схильність до певних форм емоційного реагування. Своєю чергою, це призводить до повторюваного життєвого досвіду.

Ми наступаємо на одні й ті самі «граблі» лише тому, що не усвідомлюємо причин їхньої появи. А причина проста: кожна емоція «відчувається» внаслідок викиду в тіло певного набору хімічних речовин, і наш організм у певному сенсі стає залежним від цих хімічних поєднань. Усвідомивши цю залежність саме як фізіологічну, ми можемо її позбутися.

Потрібен лише свідомий підхід.

Сьогодні я подивилася лекцію Джо Диспензи «Зламай звичку бути собою» й подумала: «Таким ученим золоті пам’ятники треба ставити…»

Біохімік, нейрофізіолог, нейропсихолог, хіропрактик, батько трьох дітей (двоє з яких за ініціативою Диспензи народилися у воді, хоча 23 роки тому в США цей спосіб вважався повним божевіллям) і надзвичайно приємна в спілкуванні людина.

Лекції читає з іскрометним гумором, про нейрофізіологію говорить просто й зрозуміло — справжній ентузіаст науки, який просвітлює людей, щедро ділячись своїм двадцятирічним науковим досвідом.

У своїх поясненнях він активно використовує новітні досягнення квантової фізики й говорить про час, що вже настав, коли людям недостатньо просто щось дізнатися — тепер вони зобов’язані застосовувати свої знання на практиці:

«Навіщо чекати якогось особливого моменту або початку нового року, щоб почати кардинально змінювати своє мислення й життя на краще? Просто починайте робити це вже зараз: перестаньте проявляти часто повторювані щоденні негативні моделі поведінки, від яких хочете позбутися. Наприклад, скажіть собі вранці: “Сьогодні я проживу день, нікого не засуджуючи”, або “Сьогодні я не нитиму й не скаржитимуся на все підряд”, або “Сьогодні я не дратуватимуся”…

Намагайтеся робити щось в іншому порядку. Наприклад, якщо раніше ви спочатку вмивалися, а потім чистили зуби — зробіть навпаки. Або візьміть і пробачте когось. Просто так. Ламайте звичні конструкції! І ви відчуєте незвичні та дуже приємні відчуття — вам це сподобається, не кажучи вже про ті глобальні процеси в тілі й свідомості, які ви цим запустите.

Почніть звикати розмірковувати про себе й розмовляти з собою, як із найкращим другом. Зміна мислення призводить до глибоких змін і у фізичному тілі.

Якщо людина замислилася, неупереджено подивившись на себе збоку: “Хто я? Чому мені погано? Чому я живу так, як не хочу? Що мені потрібно в собі змінити? Що саме мені заважає? Від чого я хочу позбутися?” — і відчула гостре бажання не реагувати, як раніше, або не робити чогось, як раніше, — це означає, що вона пройшла процес усвідомлення.

Це внутрішня еволюція. У цей момент відбувається стрибок. Відповідно, особистість починає змінюватися, а новій особистості потрібне нове тіло.

Так і відбуваються спонтанні зцілення: з новою свідомістю хвороба більше не може залишатися в тілі, адже змінюється вся біохімія організму — ми змінюємо думки, а від цього змінюється набір хімічних елементів, що беруть участь у процесах, внутрішнє середовище стає токсичним для хвороби, і людина одужує.

Залежну поведінку, тобто залежність від будь-чого — від відеоігор до дратівливості, — можна визначити дуже просто: це те, що вам важко зупинити, навіть коли ви цього хочете.

Якщо ви не можете відірватися від комп’ютера й перевіряєте свою сторінку в соцмережі кожні п’ять хвилин або розумієте, що дратівливість заважає вашим стосункам, але не можете перестати дратуватися, — знайте: у вас залежність не лише на ментальному рівні, а й на біохімічному. Ваше тіло потребує викиду гормонів, відповідальних за цей стан.

Науково доведено, що дія хімічних речовин триває від 30 секунд до 2 хвилин. І якщо ви продовжуєте відчувати той чи інший стан довше, знайте: увесь інший час ви штучно підтримуєте його в собі, думками провокуючи циклічне збудження нейромережі й повторний викид небажаних гормонів, які викликають негативні емоції. Тобто ви самі підтримуєте в собі цей стан.

Загалом ви добровільно обираєте своє самопочуття. Найкраща порада для таких ситуацій — навчитися перемикати увагу на щось інше: природу, спорт, перегляд комедії — будь-що, здатне відволікти й переключити вас. Різке перефокусування уваги допоможе послабити й «погасити» дію гормонів, відповідальних за негативний стан. Ця здатність називається нейропластичністю.

І що краще ви розвинете в собі цю якість, то легше вам буде керувати своїми реакціями, що, за ланцюжком, призведе до величезної кількості змін у сприйнятті зовнішнього світу та внутрішньому стані. Цей процес і називається еволюцією.

Адже нові думки ведуть до нового вибору, новий вибір — до нової поведінки, нова поведінка — до нового досвіду, новий досвід — до нових емоцій, які разом із новою інформацією з навколишнього світу починають епігенетично, тобто вторинно, змінювати ваші гени. А потім ці нові емоції, своєю чергою, починають викликати нові думки — і так ви розвиваєте самоповагу, упевненість у собі тощо. Саме так ми можемо вдосконалювати себе і, відповідно, своє життя.

Депресія — також яскравий приклад залежності. Будь-який стан залежності свідчить про біохімічний дисбаланс у тілі, а також про дисбаланс у роботі зв’язку «свідомість — тіло».

Найбільша помилка людей полягає в тому, що вони ототожнюють свої емоції й моделі поведінки зі своєю особистістю. Ми кажемо: «Я нервовий», «Я слабовольний», «Я хворий», «Я нещасний» тощо. Люди вважають, що прояв певних емоцій ідентифікує їхню особистість, тому постійно підсвідомо прагнуть повторювати схему реагування або стан, наприклад фізичну хворобу чи депресію, ніби щоразу підтверджуючи собі, ким вони є. Навіть якщо при цьому дуже страждають. Це величезна омана.

Будь-який небажаний стан за бажання можна прибрати, а можливості кожної людини обмежені лише її фантазією. І коли ви хочете змін у житті, чітко уявіть, чого саме ви бажаєте, але не розробляйте в голові жорсткий план того, як саме це має статися, щоб залишити простір для вибору найкращого для вас варіанта, який може виявитися зовсім несподіваним.

Достатньо внутрішньо розслабитися й спробувати щиро порадіти тому, що ще не сталося, але обов’язково станеться. Знаєте, чому? Тому що на квантовому рівні реальності це вже відбулося, за умови, що ви чітко уявили бажане й щиро зраділи. Саме на квантовому рівні починається матеріалізація подій.

Тож починайте діяти спочатку там. Люди звикли радіти лише тому, що «можна помацати», що вже реалізувалося. Але ми не звикли довіряти самим собі й своїй здатності до співтворення реальності, хоча займаємося цим щодня й переважно на негативній хвилі.

Достатньо згадати, як часто здійснюються наші страхи — адже ці події теж сформовані нами, лише без контролю. А от коли ви виробите в собі здатність контролювати мислення й емоції, почнуть відбуватися справжні дива. Повірте, я можу навести тисячі прекрасних і надихаючих прикладів.

Знаєте, коли хтось усміхається й каже, що щось станеться, а його запитують: «Звідки ти знаєш?», а він спокійно відповідає: «Просто знаю…». Це яскравий приклад керованої реалізації подій. Упевнена, що абсолютно кожен хоча б раз переживав цей особливий стан.

Ось так просто про складне розповідає Джо Диспенза. Усім щиро рекомендую його книги.

«Найголовнішою нашою звичкою має стати звичка бути самими собою». /Joe Dispenza/

І ще Диспенза радить: ніколи не припиняйте вчитися. Найкраще інформація засвоюється тоді, коли людина здивована. Намагайтеся щодня дізнаватися щось нове — це розвиває й тренує ваш мозок, створюючи нові нейронні зв’язки, що, своєю чергою, змінюватиме й розвиватиме вашу здатність до усвідомленого мислення, яке допоможе змоделювати вашу власну щасливу й повноцінну реальність.