Світова слава в обмін на душу і батьківство

Позиція
27 лютого, 07:12

Мислителі минулого добровільно відмовлялися від свого майбутнього. Власні діти для них були життєвим тягарем...

Філософ Жан-Жак Руссо одного за іншим здав до притулку всіх своїх п'ятьох дітей. Його співмешканка народжувала потомство, а потім їх відносили до притулку.

Сам французький філософ-просвітник писав, що «хоче, щоби діти стали селянами. Здорова праця на свіжому повітрі, проста їжа, гармонія з природою» й усе тому подібне.

Швидше за все, малюки просто померли у притулку — умови у XVIII столітті були жахливими для малюків. Але Руссо про це не думав, а тому писав трактат про правильне виховання дітей, який приніс йому славу великого педагога та просвітника.

Лорд Джордж Байрон віддав до монастиря свою незаконнонароджену доньку Аллеґру в її 4 роки. Спочатку він забрав дівчинку у матері, а потім вона набридла поетові.

«Вона вперта як мул і ненажерлива як віслюк», — так «поетично» Байрон змалював свою дитину. Дівчинка заважала йому; він жив у замку, при цьому важко уявити, як у замку може заважати 4-річна дитина.

У монастирі дівчинка почала хиріти й чахнути: «Бліда, тиха і делікатна». За участю черниць Аллеґра написала листа батькові; вірніше, жалісливі черниці написали від її особи прохання відвідати.

Байрон сказав, що Аллеґра просто розраховує на подарунки, тому нема чого їхати! У п'ять років дівчинка померла серед чужих людей, поет навіть не приїхав на церемонію прощання, бо мав інші плани...

Російська поетеса Марина Цвєтаєва теж віддала своїх дітей у притулок у голодні роки й наказала не говорити, що вона — їхня мати. Мовляв, вони сироти та й по всьому.

У притулку молодша донька, Ірина, померла від голоду та хвороб. Умови утримання дітей поетеса бачила на власні очі — під виглядом хрещеної матері вона відвідала дітей.

Старшу дочку вона потім забрала, молодша ж загинула серед чужих людей. На похорон доньки Цвєтаєва не пішла, але написала дуже сумний вірш про свої переживання (ніби це якось могло повернути дитину).

Звичайно, дуже важко було жити у соєвцькій Москві в окремій квартирі із двома дітьми, відмовившись від служби режимові. І писати вірші було дуже складно, діти вимагають великої уваги, харчування, догляду.

Цвєтаєва теж згадувала «ненажерливість» 2-річної Ірини... Напевно, наші прабабусі не віддали своїх дітей у притулки, бо працювали й віршів не писали; їм було легше, за Цвєтаєву, Байрона чи Руссо.

Можна писати одухотворені рядки про кохання та про душу, але чинити по-іншому. І багато років люди будуть захоплюватися великими віршами та філософськими трактатами, не знаючи, що під час створення цих чудових опусів десь помирала з голоду чи від туги покинута дитина автора.

Плакав на самоті або просто мовчки лежав, відвернувшись до стіни — коли зрозумів, що ніхто не прийде втішити... Але ці великі люди дуже шкодували, свої переживання вони розуміли дуже добре й щиро дивувалися: чому такі страждання випали на їхню долю, за що?

Хоча жодних особливих страждань не було — ні голоду, ні побоїв, ні повної залежності від інших.

Руссо жалібно написав про себе: «Самотній, хворий і всіма залишений у своєму ліжку, я можу померти в ній від злиднів, холоду і голоду, і ніхто через це не турбуватиметься». Від голоду та холоду філософа порятували численні меценати — про нього турбувалися друзі й та сама мати відданих до притулку дітей.

І ці люди, які залишили по собі великі твори, які намагалися вчити розумному, доброму, вічному, насправді були паскудними істотами без жодних моральних принципів. А долі їхніх дітей мало кому відомі; але про це треба знати.

І треба пам'ятати — дитина повністю залежить від батька і матері, зрадити її легко! Вона не зможе ні протестувати, ні помститися, ні дорікнути й до останнього дня сподіватиметься, що за нею прийдуть рідні, врятують, візьмуть назад!

Поет Мері Шеллі бачив над морем біля замку Байрона світлий образ маленької Аллеґри — вона посміхалася. Вона все вибачила. Діти прощають і пробачають, але тоді, коли вже надто пізно...

Читайте також:
Спорт
Пам'ятаєте кенійського легкоатлета Абеля Мутаї? Він — чемпіон Африки з бігу 2012 року і бронзовий призер Олімпійських ігор у Лондоні.
19 травня, 15:42
Мистецтво
Такі постаті з'являються на світ рідко, поєднуючи у собі мистецький хист і талант політика. Мова про Ігнація Падеревського (1860-1941).
19 травня, 07:59
Історія
Якщо у країні бракує офіцерів, тоді дуже складно організувати армію. Ці слова промовив на зламі XVIII-XIX сторіч перший імператор Франції.
15 травня, 21:47