Таргани на дистанції
Фоном, на якому розгорталися перші тарганячі перегони на початках двадцятих років минулого століття у Константинополі, були дикуваті пики винахідників азартної забави з бридкуватими комахами. Залишки російської білої гвардії восени 1920 були скинуті більшовицько-анархістським альянсом Фрунзе-Махна з кримського берега прямісінько до вод забуття. Ті поручики Голіцини з корнетами Оболенськими і осавули з кіньми, котрі змогли дістатися до протилежного берега, вже навесні усвідомили свою історичну приреченість. Залишалося ганяти тарганів доріжками-канавками. Згадайте очі Дворжецького в «Бігу» Алова з Наумовим – геніально порожні провалля на обличчі вже неіснуючої людини.
Сказати, що наші нинішні президентські вибори імітують перегони неприємних рудих сусідів на кухні «хрущовки», не можна. Так, обидві акції з перегонами, як політичну, так і спортивну, об'єднує одна формальна мета – і тарган, і кандидат мають дістатися фінішу першими. Але аналогія виборів з тарганячою спартакіадою торкається, на наш трольський погляд, лише певної частини із 44 зареєстрованих «спринтерів». Отих, кого до участі у головному шоу п'ятирічки спонукала відмова елементарного балансу між півкулями головного мозку – у одних ліва, у інших права – затіяли фатальну для нас усіх суперечку. Ціла плеяда маніакально налаштованих на гетьманство привидів, кликуш і кінг-конгів з невиколиханими свого часу комплексами рвонула до ЦВК…
Ми можемо зрозуміти і кличемо колег підтримати пошуковців булави, зобов'язаних «іти на Голгофу-Банкову» статутами ідеологічних партій. Цих одиниці. Кошулинський і? Був би йому опонентом Симоненко, але агресивна утопічність партійної справи Лєніна-Зюганова Україною, на щастя, вже не сприймається – не впустили класового маргинала.
Немає претензій до реальних політиків, чиї амбітні плани тим чи іншим чином пов'язані з долями країни, держави і її громадян, а надто – наступних поколінь. Тверезим і розважливим людям вибирати є з кого: Садовий, Гриценко, Тимошенко, Порошенко, Безсмертний, може, як на любителя безпеки, ще Наливайченко зі Смешком. Чубимося, захищаючи своє бачення потуг обранців, інколи плутаючи роги з німбами, гаманці з бюджетами, голий популізм з євровибором, підлітковий випендрьож з новаторством. Якби вистачило глузду зупинитися на оцих п'яти-семи, нас би вже наступного року запросили до ЄС, НАТО й іспанської Ла-Ліги.
Якось пояснюємо собі і команду «фас», кинуту ляльководом блазневі, мовляв, клоунада теж умотивована ситуацією. Поява КоЗе з квартальної табакерки – логічний наслідок величезного розчарування нетерплячих «всьопропалістів» надто повільним кроком царства небесного на дніпровські береги. Теж когнітив: ставку на регіт кумира рампи і софітів емоційно неврівноваженої молоді зрозуміти можна – синдром мерехтіння свідомості пройде як і вугри над губою, а ось політична нерозбірливість декого з родичів і друзів насторожує. Час би й подорослішати.
Як же без диявола? Атож можна заспокоїти себе існуванням речей, котрі тобі – посполитому, непідвладні. Світ стоїть на антагонізмах: Котигорошко і Змій-Горинич, добро і зло, щука і карась, здоровий глузд і «ЗаЖОПа». Картаємо південно-східних земляків, але визнаємо їхнє повне право на запаморочення. Там, «За ЖОП'ою» — нужник і Руссю тхне, але надто невибагливому плебсу свої онучі, як і гроші, не пахнуть. Відтак вправляння бойків, мураєвих, рабиновичів з вілкулами у якомога глибшому і смачнішому вилизуванні путінського… виховані на іншому, утримуємось.
Але у контексті розмови важко утриматись від цитування Вікіпедії: «В Україні зафіксовані різні назви таргана, зокрема прус, шваб, москаль, у яких якраз простежується мотив чужинця. У Німеччині та Чехії тарганів називають росіянами (нім. Russen, чеськ. Rusабо Rus domácí). А сербською прусак відомий як бубарус (жук-росіянин). Ці народи стверджують, що надокучливу комаху завезли якраз із Росії.
Лейтмотивом так званих програм є алогічний за сенсом слоган: «Я чесний – Україна в небезпеці». Саме оцей оксюморон вивів на біги обох Шевченків, Купрія, Новака, Ващенка, Габера, Богомолець, Насірова, Богословську, Ляшка, Балашова, Бондаря, Данилюка, Добродомова, Соловйова, Журавльова, Капліна, Кармазіна, Киву, Корнацького, Кривенка, Кривоноса, Носенка, Литвинову, Дерев'янка, Петрова, Ригованова, Скоцика, Таруту, Юрія (не плутати з Юлією) Тимошенка і Діда Мороза.
На наш пересічний розмисел, ситуацію зі списочним посміховиськом спровокувала не лише нездатність політичного бомонду на самооцінку, які претензії до хворого на вітрянку?, а мізерна сума застави.
Ми відведемо погляд убік, а ви, перепрошуємо, корейки, признайтеся – до першого мільйона вам теж не вистачає сущої дрібниці? Та й це, зважаючи на гіпертрофовану жалісливість нації, не перешкода. Гляньте, як швидко бідолаха Гнап зібрав на паперті нещасні 2 кома 5 млн грн! Врятувавши 9 кома 1 млн євр у заначці. Виділених Європою цільовим призначенням на розв'язання проблем АТО. От при скупенькому президентові Гнапі економіка точно би стала економною.
Тому ті, хто розставляє маркери на виборчому полі, мають вже до наступної колотнечі співважити статки нуворишів та непевних співвітчизників з їхніми непомірними амбіціями і підняти ценз принаймні до 1 кома 5 мільярда гривень. Не всіх, звісно, але якусь частину заскочених це відвадить від циркової арени на якийсь час.
Ще Вікі: наразі першість у тарганячих забігах тримає … Австралія. Мало їм кенгуру. Щорічно тамтешній Брісбен збирає азартний піпл на всеавстралійські змагання власників елітних стаєрів. Не маєш свого москаля, до твоїх послуг – прокатні пункти. Застава, як і в Україні, доступна – 4 долари. Увага, досвід: учасники під номерами сидять під каструлею (звичний для мешканців кухонь реманент допомагає уникати передстартового стресу) у центрі кола діаметром шість метрів, посуд піднімають і кандидати кидаються навсібіч. Той, хто першим вискочить за демаркацію і оголошується тарганячим президентом Австралії.
Далекому материкові доведеться посунутися на п'єдесталі прихильників екстремальних видовищ – українські тарганячі перегони масовіші, кривавіші, смішніші. Каструлю піднято.
Вадим Демиденко
