Таємниця Аляски: кістки мамонта виявилися морським гігантом
Археологи помилилися: скам’янілості мамонта виявилися китом
Скам’янілі хребці, які, як передбачалося, належать шерстистому мамонту, насправді належать зовсім іншій і несподіваній тварині.
Археологи вперше виявили дві пластинки хребців ссавця у 1951 році у внутрішній частині Аляски — в доісторичному географічному регіоні Берингiя. Спочатку археологи припустили, з огляду на величезні розміри хребців і поширення кісток мамонтів у цьому регіоні, що ці скам’янілі останки належать шерстистому мамонту (Mammuthus primigenius). Ці кістки були доставлені до музею Університету штату Аляска і зберігалися там протягом 75 років. Тепер учені провели радіовуглецевий аналіз скам’янілостей, який викликав набагато більше запитань, ніж дав відповідей. Дослідження опубліковано в журналі Journal of Quaternary Science, пише ScienceAlert.
Радіовуглецевий аналіз кісток показав, що вони мають занадто малий вік, щоб належати шерстистому мамонту. Ізотопи вуглецю в кістках свідчать, що їхній вік становить близько 2000–3000 років. Водночас мамонти, як вважається, вимерли близько 13 000 років тому, за винятком кількох ізольованих популяцій, які існували приблизно до 4000 років тому.
Якби це були кістки мамонта, то це були б наймолодші з усіх коли-небудь виявлених останків цих тварин, спочатку подумали вчені. Однак автори дослідження вирішили переконатися, що вони правильно ідентифікували вид тварини, якій належали хребці.
З’ясувалося, що кістки містять вищі рівні ізотопів азоту-15 і вуглецю-13, ніж можна було б очікувати від травоїдної сухопутної тварини, такої як шерстистий мамонт. Такі ізотопи частіше трапляються в кістках морських тварин.
Після цього вчені вирішили провести порівняльний аналіз ДНК. Вони зіставили ДНК, виявлену в кістках імовірного мамонта, з ДНК японського кита (Eubalaena japonica) та північного малого смугастика (Balaenoptera acutorostrata) — виду вусатих китів.
У результаті з’ясувалося, що хребці насправді належать стародавньому киту. Водночас перед ученими постала ще одна загадка: яким чином останки кита, вік яких перевищує 1000 років, опинилися у внутрішній частині Аляски — більш ніж за 400 км від найближчого узбережжя?
У дослідників є два можливих пояснення. Перше полягає в тому, що кити могли проникнути у внутрішні райони Аляски через стародавні затоки й річки, однак це видається вкрай малоймовірним з огляду на величезні розміри морських ссавців і незначні розміри внутрішніх водойм регіону. Інше пояснення полягає в тому, що кістки могли бути перенесені з далекого узбережжя стародавніми людьми.
Остаточного пояснення поки що немає. Втім, учені точно з’ясували, що їм не вдалося виявити наймолодших з відомих вимерлих мамонтів.
