«Тиха трансформація» окупованої росіянами України — це геноцид
Західна преса поступово, але невпинно, витвережує політиків і урядовців правдою про російську війну. Час уже нарешті покінчити з московією.
У світі починають роздивлятися буквально під мікроскопом і крізь супутники реалії окупації частини України через вплив Кремля на людей. Красномовним доказом слугує стаття американського аналітика Девіда Льюїса на шпальтах впливового видання Foreign Affairs.
Описуючи химерну буденність загарбаних московитами Бердянська, Волновахи, Луганська, стає дедалі зрозумілішим методика і практика перетворення волелюбних українців на покірних і безмовних рабів. Американський аналітик стримано називає процес «тихою трансформацією».
Реалії окупації зведено й розширено із поясненнями для іноземного читача на основі безлічі прикладів із Мелітополя та Маріуполя. Ці новозахоплені росіянами міста перетворені на фортеці, де крім військ діють адміністрації, куди набрано «чиновників» із-поміж місцевих колаборантів.
«Ця адміністративна окупація менш відома, ніж насильство та порушення прав людини, які її супроводжують, але війна росії проти України виходить далеко за межі безжалісних ракетних і безпілотникових ударів, орди її солдатів та воєнна риторика. На окупованій території бюрократи ефективно забезпечують контроль за місцевими мешканцями, які не змогли або ж не захотіли виїжджати.
Навіть ті, хто протистоїть росії, так звана влада змушує підпорядковувати себе чужинській освіті, культурній індоктринації та економічним і правовим системам для ще тіснішого пов'язання цих українських земель із РФ. Чим довше росія окупує ці території, тим важче буде Україні повернути їх назад», — невтішно змальовує ситуацію Девід Льюїс.
З його слів, війна перетікає у культурну галузь, де ресурсна федерація московії здійснює всеосяжну програму русифікації, яка грає на наявних напругах у мовній політиці. Власне, нічого нового: українців уже не цькують за використання солов'їної, а затримують і затим депортують за Урал для «перевиховання».
«Наведу трагічний приклад: головний театр у Маріуполі був знищений одним із найстрашніших злочинів цієї війни, коли російський авіаудар у березні 2022 року вбив сотні цивільних українців. Тепер той театр відновлюється, але його трупа розділена: одна група переїхала на Захід України, де вони ставлять сучасні політичні п'єси українською; ті ж, хто залишився у Маріуполі, виконують непретензійні комедії Антона Чехова виключно російською у місцевому молодіжному центрі.
В освіті така ж ситуація, бо росія розраховує на те, що у довгостроковій перспективі українські діти стануть соціалізованими як патріотичні росіяни. Українських школярів регулярно возять на розкішні екскурсії до РФ, змушують відвідувати туристичні об'єкти та літні університетські школи. Російські телепрограми регулярно показують, як дітей із Донбасу чи Півдня України вітають на святах десь у Мордовії чи Удмуртії», — пояснює Девід Льюїс.
А тим часом, як раніше повідомляла медіаагенція «Останній Бастіон», ніколи чужинці зі Сходу не приходили в Україну з миром. Усю химерну хтонічність сусідів випробували на собі жителі Донбасу.
