Тотальна мімікрія росії на глобальному рівні
Ніколи ще кремлівський бункерний щур не був настільки принижений як зараз. Слава і дяка Збройним Силам України!
Виїзд Владіміра Путіна на уклін до свого сюзерена, китайського лідера Сі Цзіньпіна, для зустрічі на саміті Шанхайської організації співробітництва у Самарканді відбувається у жахливій для Кремля атмосфері. Фактично, в Узбекистані може бути досягнуто домовленості про остаточну відмову РФ від своїх планів гри навіть в обмежену регіональну гегемонію і повний перехід під китайський васалітет.
Йдеться, зокрема, про демонтаж дисфункціональної структури ОДКБ, що знаходиться під егідою росіян, але нездатною вживати будь-яких дієвих заходів для підтримки безпеки в зоні своєї відповідальності. Напрочуд, але Сі Цзіньпін навіть після поразки у цьогорічній серпневій "холодній війні" навколо Тайваню виглядає значно впевненіше, ніж його московський візаві, і це при тому, що "китайця №1" підтримують далеко не всі країни.
До XX з'їзду Комуністичної партії Китаю залишається рівно місяць, і, ясна річ, основна інтрига у тому, чи керуватиме Сі Цзіньпін «новим походом до всебічного будівництва модернізованої соціалістичної держави». Не дарма ж він уперше за 3 роки виїхав за межі своєї вотчини до Середньої Азії.
Очевидно, у Самарканді справді станеться щось грандіозне, здатне компенсувати гірку тайванську пігулку. Усвідомивши слабкість своїх позицій у протидії США, режим КНР вирішив перейти на північний напрямок: у фокусі уваги поглинання знекровленої росії.
Китайці посміялися з путінських військових маневрів "Схід-2022" і рапортують до Пекіну, що "клієнт дозрів". Додатково росіян промацають на спільних навчаннях з патрулювання акваторії Азійсько-тихоокеанського регіону.
Як відомо, коли довго сидіти на березі річки, то рано чи пізно повз пропливе труп ворога... (у нашому випадку, Путіна – прим. ред.). Несподівано, на превелику радість китайців, їхній агент "тувинець" Сєргєй Шойгу зробив свою справу навіть швидше, ніж очікувалося.
"Другої армії світу" більше не існує, і саме час перейти до реалізації стратегії "великого Китаю". За чутками, Сі Цзіньпіну дуже сподобалася теза російського пігмея про межі РФ, які не закінчуються ніде, і, користуючись чужою іредентистською риторикою, він висунув таємний план великого квазідержавного буфера на Півночі для захисту КНР.
Маніпуляції путіністів із "квазіреспубліками" та "превентивною війною" проти України формують ідеальний ґрунт для реанімації проєкту "Далекосхідної Республіки". Зрозуміло, КНР зовні не матиме до цього жодного стосунку: місцевий далекосхідний народ має прокинутися "сам".
Повертаючись до питання розпуску ОДКБ, слід виділити одразу низку моментів. Спочатку організація замислювалася Москвою як інструмент втручання у відносини республік Середньої Азії, так би мовити, для підтримки їхньої стабільності.
Але тимчасова січнева інтервенція до Казахстану продемонструвала залежність президента Касима-Жомарта Токаєва від російської військової допомоги. І саме тому він різко зажадав від ОДКБ забиратися з країни; надалі Казахстан узяв курс на згортання токсичних зв'язків із РФ, не став підтримувати сумнозвісну "спецоперацію" проти України й обрав курс на зміцнення зв'язків із Китаєм та Туреччиною.
Очевидно, що Токаєв не лише витісняє РФ із Середньої Азії. Ба більше, під його керівництвом Казахстан приєднався до механізмів США, які блокують обхід санкцій для росіян; також днями Астана наклала вето на надання ОДКБ військової допомоги Єревану.
Власне, поточне азербайджано-вірменське воєнне загострення реально потребує втручання ОДКБ. Єреван юридично має всі підстави просити захисту у всіх союзників, а не тільки в однієї Москви.
Але нині в РФ взагалі немає вільного військового ресурсу. Не відправиш же на допомогу за кордон в'язнів, зібраних з усіх усюд кухарем Євгєнієм Прігожиним у вигляді дешевого "гарматного м'яса".
Будьмо чесними, Кремль зрадив вірмен! А відтак фронда казахів і азербайджанців проти вірменів, що намітилася в ОДКБ, ховає назверх російську організацію, хоча ситуативно і мінімально зберігає обличчя Путіну.
Про велику надзвичайну подію з перестрілками на кордоні Киргизстану та Таджикистану взагалі мовчать, як про справжню дрібницю. Отже, у сухому залишку фіксується смерть ОДКБ:
- Південний Кавказ остаточно перетворюється на васальну залежність від Туреччини (навіть Грузія);
- Середня Азія віддається на відкуп комуністичному Китаю.
Отже, ресурсна федерація московії перетворюється на комаху, котра плазує під ногами Пекіна і готова лизати йому дупу. Так, Путін – справжній "майстер" геополітики, всіх переграв.
