Туреччина vs «Ізраїль»: тінь війни
Близький Схід, подібно до вулкану, готового вибухнути, продовжує породжувати нові осередки напруженості.
У центрі уваги — звуження лінії між Туреччиною та «Ізраїлем», яка, на думку експертів, може стати епіцентром нового конфлікту.
Аналізуючи нещодавні події та геополітичні маневри, можна виокремити ключові пункти, що вказують на ризики ескалації, а також потенційні сценарії розвитку ситуації, включно із загрозою прямого воєнного зіткнення.
Ключові пункти напруженості
1. «Коридор Давида» та експансія «Ізраїлю»
«Ізраїль», окупувавши 7500 км² сирійської території, збільшив свою площу на третину, ставши опосередкованим сусідом Туреччини через проксі-сили YPG/PKK. Цей так званий «Коридор Давида» — частина проєкту «Великий «Ізраїль» — загрожує оточити Туреччину, використовуючи терористичні угруповання як інструмент тиску.
Оточення Туреччини через Сирію, Ірак і, можливо, Кіпр створює стратегічну петлю, спрямовану на ослаблення Анкари.
2. Атаки на регіональних гравців і роль Катару
Нещодавні удари «Ізраїлю» по Катару, здійснені з використанням повітряного простору Саудівської Аравії та Йорданії, а також за підтримки британських і американських літаків-заправників, демонструють, як «Ізраїль» маніпулює арабськими країнами для досягнення власних цілей.
Катар, що виступав посередником у переговорах із ХАМАС, став мішенню, що підкреслює цинізм «ізраїльської» стратегії. Це також сигнал для Туреччини, яка активно підтримує Катар і ХАМАС, що вона може стати наступною.
3. Погрози в «ізраїльській» пресі
Відкриті заяви в «ізраїльських» ЗМІ, таких як Jerusalem Post, про те, що «черга за Туреччиною», і заклики Майкла Рубіна націлитися на турецьку оборонну промисловість та АЕС «Аккую» під приводом розробки ядерної зброї, вказують на підготовку громадської думки до ескалації.
Ці погрози не нові, проте їхня відвертість і координація із західними союзниками підсилюють ризики.
4. АЕС «Аккую» як мішень
АЕС «Аккую» стала символом турецької технологічної незалежності, але «Ізраїль» та його союзники бачать у ній загрозу.
Заяви про розробку ядерної зброї — повторення сценарію, використаного проти Іраку, Сирії та Лівії. Удар по «Аккую» може бути представлений як превентивний крок, але, як зазначається, НАТО навряд чи активує 5-ту статтю через вето США, Франції та Британії, що робить Туреччину вразливою.
5. Кіпр і Східне Середземномор’я
Розміщення «ізраїльських» систем ППО Barak MX на Південному Кіпрі та відверто абсурдні звинувачення Північного Кіпру у підтримці «Хезболли» (!) вказують на підготовку до тиску на Турецьку Республіку Північного Кіпру (ТРПК). Це частина стратегії обмеження впливу Туреччини у Східному Середземномор’ї, де Анкара активно відстоює свої інтереси в газових родовищах.
6. Проксі-війни та PKK/YPG
«Ізраїль», усвідомлюючи неможливість прямої війни з Туреччиною, робить ставку на проксі-сили, як-от PKK/YPG. Їхнє укріплення в Сирії, підтримуване «Ізраїлем» і Заходом, створює загрозу на південних кордонах Туреччини. Розпад Вільної сирійської армії та відсутність контролю над сирійськими територіями підсилюють цю небезпеку.
Можливі сценарії розвитку
1. Проксі-конфлікт у Сирії та Іраку
Найімовірніший сценарій — посилення активності PKK/YPG за підтримки «Ізраїлю» та західних союзників. Це може включати диверсії, теракти та спроби дестабілізувати південно-східні регіони Туреччини. Анкара, ймовірно, відповість жорсткими воєнними операціями в Сирії, що може призвести до непрямої конфронтації з «Ізраїлем» через його проксі.
2. Ескалація довкола ТРПК
Розміщення «ізраїльських» систем ППО на Південному Кіпрі та провокації проти ТРПК можуть спровокувати Туреччину на військові дії для захисту своїх інтересів. Це може перерости у конфлікт за участю Греції та, можливо, інших членів НАТО, що поставить під загрозу єдність альянсу.
3. Удар по «Аккую»
Превентивний удар по АЕС «Аккую» під приводом ядерної загрози — вкрай небезпечний, але можливий сценарій. Туреччина може відповісти масованими ударами по «ізраїльських» військових об’єктах, використовуючи свої ракети (Cenk, Gezgin, Tayfun) та системи ППО («Стальний купол», С-400). Це може призвести до регіональної війни з втягненням США, Британії та інших гравців.
4. Повномасштабна війна
Пряме зіткнення між Туреччиною та «Ізраїлем» малоймовірне (принаймні сьогодні) через військову перевагу Анкари та її здатність мобілізувати мільйони бійців. Проте провокації, такі як атака на турецьку територію чи ТРПК, можуть змусити Туреччину завдати нищівного удару по «Ізраїлю».
Як наголосив турецький адмірал Яйджи, «Туреччина не схожа на Палестину, Сирію, Іран чи Ірак», і її відповідь буде руйнівною та смертельною для «Ізраїлю».
Загрози та виклики
1. Ослаблення позицій Туреччини в НАТО
Спроби витіснити Туреччину з НАТО або нейтралізувати її роль в альянсі посилюють уразливість країни. Західні союзники, підтримуючи «Ізраїль», можуть обмежити доступ Туреччини до військових технологій і розвідданих.
2. Економічний тиск
Удари по ключових об’єктах, таких як «Аккую», або санкції проти турецької оборонної промисловості можуть послабити економіку країни, особливо в умовах глобальної нестабільності. Проте ці санкції не стануть критичними для Туреччини, яка суттєво зміцнила свій військовий суверенітет.
3. Регіональна ізоляція
Використання арабських країн, таких як Саудівська Аравія та Йорданія, проти Катару показує, як «Ізраїль» та його союзники можуть ізолювати Туреччину в регіоні, підриваючи її дипломатичні позиції.
Відповідь Туреччини: сила та стримування
Туреччина володіє потужною оборонною промисловістю та ракетним арсеналом, здатним накрити весь регіон, включно з «Ізраїлем». Радарні системи ASELSAN на 600 км, ППО Hisar і «Стальний купол», фрегати TF-2000 забезпечують захист від будь-яких загроз.
Як підкреслює адмірал Яйджи, враховуючи історичний менталітет і військову традицію, Туреччина у критичній ситуації здатна сьогодні мобілізувати до 30 мільйонів бійців, що робить її грізним суперником для будь-якого ворога.
Підсумок: думка турецьких експертів
Лінія «Туреччина—Ізраїль» звужується, і тінь війни стає все чіткішою. «Ізраїль», використовуючи проксі-сили, західних союзників і медійні погрози, намагається оточити та ослабити Туреччину.
Анкара має посилити військову готовність, укріпити позиції в Сирії та на Кіпрі, а також розвивати дипломатичні альянси, щоб протистояти ізоляції.
Якщо «Ізраїль» усе ж зважиться на провокацію, Туреччина відповість так, що від сіоністських амбіцій не залишиться й сліду.
