У пошуках втраченої легітимності
Незручність — нова характеристика путіна в очах практично всіх, хто його оточує, й і тих, над ким він царює. Він втратив легітимність.
Конаючий бункерний вождь сам би може й не проти зійти з політичної арени, змінити зовнішність і прізвище, та спокійно доживати вік десь на своїх незліченних віллах на росії, а може навіть у десь в Африці, але страх за власне життя відганяє від нього ці думки. Путін хоче, навіть бувши незручним у Кремлі, відійти в інший світ як і Сталін, думаючи, що саме так виглядає довший шлях до смерті.
На «Владіміра Васільєвіча» косо дивляться всі представники панівної еліти РФ, а не тільки горезвісні системні ліберали з демократами, які причаїлися. З гидливістю на старого ватажка поглядають і силовики із напозір вірнопідданими преторіанцями.
Нафталіновий путін не влаштовує їх своєю непрогнозованістю, а також небажанням відкрити дорогу до влади молодим. Геронтократична тусовка у віці 70+ живе поняттями застою (буквально, як у Брєжнєвські часи), ігнорує потреби нових поколінь, які не хочуть подихати на війні у чужій країні.
Тим більше через рік після катастрофічного рішення про загарбання південних і східних частин України, в інтерв'ю своєму підлабузнику Павлу Зарубіну з приводу «нових територій» бункерний вождь з якимось серозними плямами на пиці розголошує про «активну оборону». Довоювався, горе-полководець!
Взагалі від теми безвиході у війні його відразу починає кидати у тремор. З такими провалами, як загибель майже 300 тисяч російських окупантів, тільки відморожений виродок може розкривати рота і щось гавкати, особливо про мир.
Але після ліквідації силами ФСБ єдиної відносно народної альтернативи — ватажка терористів-«вагнерівців» Євгєнія Пригожина — путін спокійний своїм статусом безальтернативного кандидата на майбутніх псевдовиборах. Він навіть не замислюється про економічну складову своєї програми, обіцяючи лише важкі часи, і намагаючись тимчасово впхнути долар під планку 90 рублів, хоча в уряді йому натякають про необхідність шокових 120-130 рублів за американську валюту для верстки реалістичного бюджету.
Проте кому зараз потрібний реалізм, якщо у вільному падінні всю ставку зроблено лише на обман і колосальну брехню. За даними з відритих джерел, Ніколай Патрушев, Сєргєй Кирієнко, Міхаіл Мішустін, Сєргєй Собянін, розуміючи дисфункціональність путіна, працюють над створенням підпірок системі, в яку можна вмонтувати будь-якого кандидата.
Так вони хочуть убезпечити себе і своїх дітей від загибелі у смутний час, що насувається семимильними кроками. Водночас існує план ліквідації хворого Рамзана Кадирова, який настільки токсичний, що резонно його позбутися, адже годувати паразита стало невигідно нікому.
Саме тому Кадиров вчепився в ідею із плебісцитом за мандатом путіна, яку забракували всі інші клани. Ще ніколи позиції «піхотинця» не були такими хиткими, як зараз.
Усвідомлюючи втрату легітимності всередині РФ, у путіна йдуть пошуки гарантій самозбереження ззовні. Тут ситуація дуже складна — на рівні ЄС знайдено консенсус щодо необхідності вжити заходів підтримки для майбутнього перехідного уряду росії, який виплачуватиме репарації Україні.
Вже зараз у Брюсселі обговорюють проєкти фінансування системи органів влади «майбутньої демократичної Росії», а отже існують деякі контакти з силовим блоком РФ, який, імовірно, очолить цей процес, видавши токсичний політичний труп путіна до Гааґи. Набат Міжнародного кримінального суду пробив.
Помітно, як путін боїться свого оточення, а тому похапцем шукає солідарної підтримки у червоного китайського диктатора Сі Цзіньпіна. Не дарма перед вояжем до КНР бункерний дід розсипається компліментами на адресу керівника сусідньої країни, називає його «визнаним світовим лідером», на відміну від «тимчасовиків», які приходять на міжнародний майданчик «на 5 хвилин», — бо демократія.
У такий нехитрий спосіб «Владімір Васільєвіч» хоче спробувати переконати власний електорат у користі довічного правління, особливо, якщо у керма держави «ґрунтовний, спокійний, діловий та надійний лідер». Саме так опосередковано себе бачить путін, ось тільки росіяни давним-давно іншої думки.
Тому у Кремлі заборонили соціологам цією народною думкою цікавитися, перевівши суспільні рейтинги та електоральні вподобання в категорію великих таємниць. Але навряд чи так у XXI столітті повертають легітимність, швидше втрачають, і ми скоро це побачимо.
