Угорські окупанти України — друзі нацистів, наслідувачі комуністів
Найстрашнішим злом (другим після совєтів) для українців під час Другої світової війни були мадяри. Вони втопили у крові не одне село.
Такі відомості на основі історичних доказів виклав голова Археологічної комісії Наукового товариства імені Тараса Шевченка в Європі, завідувач відділу в Інституті релігієзнавства у львівському Музеї історії релігії, доктор наук Микола Бандрівський. Він стверджує, що мадяри з-за Карпат попили чимало української крові у 1938-1944 роках.
При розмовах про події Другої світової війни більшість громадян України, а особливо тих, ще живих, поодиноких очевидців тієї великої трагедії минувшини, відразу згадує німецьких нацистів, російських посіпак, ну, і може ще польську Армію крайову, яка якийсь час не давала галичанам нормально жити. Злочини мадярів на їхньому тлі чомусь тьмяніють, а дарма.
«Від листопада 1938 року значна частина Карпатської України, згідно із рішенням Віденського арбітражу, була передана Королівству Угорщина. Зокрема, райони Ужгорода, Мукачева і Берегова. Тому наші закарпатські земляки щоби захистити себе від угорських і польських армій, терміново створили Збройні Сили Карпатської України — Карпатську Січ із центром у Хусті, де на той час знаходилася резиденція нашого прем'єр-міністра Авґустина Волошина.
А вже 6 березня 1939 року Адольф Гітлер дав дозвіл військам угорського адмірала Міклоша Горті повністю окупувати Карпатську Україну. І в ніч із 13 на 14 березня злощасні мадяри розпочали військове вторгнення на українські землі Закарпаття. Після нападу на СССР угорським ґонведам нацисти відвели роль карателів. Вони палили українські села, вбивали українців, грабували та ґвалтували», — зазначає Микола Бандрівський.
Доктор історичних наук для наочності того лиха, скоєного мадярськими окупантами на нашій землі, наводить страшну цитату із щоденника ґонведа Ференца Болдижара. Цей боєць служив у роті №46/1.2:
«Коли ми зайшли у село, перші три будинки підпалив я сам. Чоловіків, жінок і дітей ми вбили, село вщент спалили. Пішли далі... Наші доблесні гусари підпалили наступне село, третя рота підпалювала ракетами. Звідти ми далі пішли у розвідку. За час, який ми провели у розвідці, гусари спалили шість сіл...».
Без жодного суду, допитів мадярські загарбники замордували українців села Голінка на Сумщині восени 1941-го, а під час панічної втечі весною-влітку 1943-го — спалили живцем селян Корюківки на Чернігівщині. Мешканці довколишніх сіл і міст, пригадуючи часи окупації, кажуть, що «мадяри були гіршими за німців, навіть перевершивши совєтів».
«В архівах Закарпаття можна знайти свідчення українців, які добровільно записувалися до Червоної армії у 1944 році, бо хотіли вигнати з рідного краю угорських окупантів. Після окупації 1938-1939 років вони ненавиділи мадяр більше за будь-кого, бо ті знущались із місцевих, вважаючи українців за людей «третього сорту». Ось така історична правда», — висновує Микола Бандрівський.
Насамкінець медіаагенція «Останній Бастіон» нагадує читачам, як 85 років тому у березня, провівши блискавичне військове вторгнення на територію Карпатської України, мадяри з дозволу нацистів окупували молоду незалежну українську державу зі столицею у Хусті. Відтак, саме тоді для нашого народу і почалася Друга світова війна.
