Україна поки обороняється, але скоро піде у контрнаступ

(Увага! Стилістику автора збережено).

Фронт стабілізувався і пішла максимально щільна заруба за міста, інколи на зустрічних курсах. Харків, де за планом "Б" мали коронувати Віктора Януковича як "лєгітімнава прєзидєнта", стоїть під ударами. Стоїть оточений Маріуполь, українці сходили у контратаку і попалили добряче ворожої техніки з начинкою.

Загалом на Донбасі іде рубилово на багатьох напрямках, а там, куди не можуть дотягнутися, падають ракети. На Сумщині, Чернігівщині, Житомирщині, Харківщині селяни та армійці полюють на трофеї та здобувають їх.

По Запорізькій області їздять туди-сюди ворожі колони, місцеві їх ганяють та демотивують масовими проукраїнськими мітингами, як у Мелітополі. Така сама ситуація на Херсонщині, у самому Херсоні та Новій Каховці.

Під Миколаєвом, Сумами та Черніговом іде плотна рубка, десанту на Одесу так і нема. Обстріляно ракетами Вінницю, Краматорськ, Коростень, Овруч та інші міста.

Битва за Київ триває. Ірпінь і Бучу окупанти рівняють з землею, багато жертв, наші намагаються рятувати людей і роздавати пизди одночасно.

Погана новина: війна не закінчиться днями. Окупант втрачає тисячі нікчемних життів, аби розбиватися об стіни великих міст та передмість, і не капітулює, поки ми не перемелемо не 10%, а принаймні 50% його особового складу. 

Хороша новина: зараз танкові колони та артилерія ворога фактично змагаються за право зайти на вулиці українських міст і згоріти там. Раптового штурму не вийшло, іде дванадцятий день.

За цей строк можна було б побудувати фортецю навіть в полі, не те що у Києві чи Харкові. Тероборона, яка з самого початку була фактично ополченням, за дні перетворюється на нормальну резервну армію, з протитанковими та саперними загонами, нормально пристріляною зброєю, координацією та логістикою; а до тероборони, на секунду, записалися вже 100 тисяч українців – це десь 20-25 повноцінних бригад.

Не треба думати, що війна закінчиться завтра. Врешті-решт, на нашу землю зайшло понад 100 тисяч окупантів, навіть якби в них були тільки саперні лопатки, їхнє знищення зайняло б багато часу.

Але їхні найкращі сили вже у землі, а ми тільки розганяємося. Ми тільки почали ходити у контрнаступи – а ми, чорт забирай, любимо це робити та вміємо, у нас накопичене таке бажання за роки "режимів тиші".

Кожна хвилина працює на нас, ми стаємо сильніші, а Росія слабшає. Вони отримали пизди по всіх напрямках і не виконали жодної з поставлених задач.

Ракети та літаки не нескінченні, санкції та відмова білорусів воювати дестабілізують ситуацію у самій Росії. Двіж іде на повну, і наша перемога – це лише питання часу.

Закарбуйте у серці кожну ракету, кожну кулю, кожну краплю крові. Закарбуйте, бо ми зараз найсильніша армія Європи та одна з найсильніших у світі.

І коли ми відіб'ємося, ми підемо далі та спитаємо з усіх, хто був причетний. З кожного. Без виключень. Їбаште, котики. Їбаште, як ви можете. А можете ви все.