Українці, дорослішаймо і долаймо наш інфантилізм
Поки румуни поводять себе як дорослі, ми ж знов інфантильно чекаємо дива. Але дійсність така, що НАТО не буде за нас воювати проти РФ.
Під час нещодавнього російського обстрілу Одещини російські ракети пролетіли через повітряний простір Румунії. Румуни на це ніяк не відреагували.
І цим викликали глузування з боку українців, які висміюють румунів, кажуть, що вони не мають яєць і так далі... Але це дуже дивна, смішна та інфантильна позиція; в українців, не в румунів.
Здавалося б, війна має зробити нас усіх дорослішими – проте, чого немає, того немає. Румуни ж діяли дуже раціонально та по-дорослому.
Звісно, нам, українцям, хотілося, щоби вони збили ці ракети, а заразом і кораблі, з яких ці ракети випустили, потопили, а потім ще всією авіацією НАТО завдали удару по Москві. Проте це наше бажання ґрунтується на нашому ж раціональному бажанні воювати з московитами не самим.
Ну, а реальність така, що будь-хто на місці особи, яка приймає рішення у Румунії, на якому б рівні це не було, вчинила б так, як вони вчинили. Тобто, по-дорослому і відповідально.
Ці ракети загрожували румунам? – Ні, і румуни про це знали! Вони знали, що ракети летять не по їхні душі, то чому вони мали їх збивати?
Хтось має дати команду, мають злетіти ракети, за це заплатили б румунські платники податків... Навіщо, для чого? А потім вимагалося б від військовиків ще й багато бюрократичної роботи; ну, і для чого це їм?
Атакувати російські ракети та підвищувати градус ескалації без загроз для країни? – Безглуздо, адже Захід цілком природно намагається не втягнути себе у війну, тому що війна нікому не потрібна.
Збивати ракети, котрі пролітають над територією Румунії, значить, створювати ризики, що уламки цих ракет впадуть і завдадуть шкоди комусь у Румунії. Таким чином, це збільшує ризик самої країни, тому що самі ракети не становлять ризику.
У зв'язку з цим єдина причина збити згадані ракети вкладається у наступну логіку: «А ми зараз покажемо їм». Але це не дуже доросла логіка і безвідповідально.
І ще, нам би цього хотілося, проте навряд чи система ППО у Румунії керується нашими бажаннями й навряд чи вона має їх враховувати. От уявіть, якби 2008 року російські терористи, обстрілюючи Тбілісі, чи коли 2015 року стріляли по Алеппо, запустили ракети так, щоби вони пролетіли над українською територією?
Це важко географічно уявити, але припустимо таке. Чи дав би хтось команду збивати ці ракети? – Ні! Тоді чому ми вимагаємо від румунів стати учасниками війни, якщо вони можуть цього не робити?
Тож росіянам це просто так зійде з рук? – Знову ні, тому що насправді це збільшує ймовірність отримання Україною зброї, включаючи винищувачі, а це для нас дуже важливо.
Тому російський агресор заплатить свою ціну за ці ракети над державою-учасницею Північноатлантичного альянсу. Просто рахунок їм виставлять не одразу.
