Українці на варті країн Міжмор'я: від теорії до практики
На 10-му році війни проти Росії незалежна Україна розпочала підготовку до створення Балто-Чорноморського оборонного Союзу.
Через ліквідацію ватажків російського терористичного угруповання "Вагнер" Євгєнія Прігожина та Дмітрія Уткіна неможливо було пробитися з новиною про колосально важливу подію, яка сталася під проведення саміту Кримської платформи (23.VIII.2023). Річ у тім, що Володимир Зеленський заявив про підготовку до створення Балто-Чорноморського оборонного Союзу!
Бувши одним з основних, передовсім медійних лобістів створення цього Союзу, довго не міг повірити у те, що це вже реальність, а роки праці не минули дарма. Бо дійсно, Україна взялася за його створення.
«Поставлено завдання підготувати союз щодо безпеки разом із країнами НАТО, країнами Чорноморського узбережжя. Щоб у нас був спільний захист Азовського, Чорноморського і Балтійського простору», – заявив Зеленський.
Усі насмішки щодо "Люблінського Трикутника" як майбутньої основи Союзу – у минулому, всі насмішки про Квадригу (Україна, Польща, Литва, Латвія) – у минулому. А головне – у минулому насмішки про Європейський Пасок Безпеки (Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Чехія, Словаччина, Україна, Молдова, Румунія, Болгарія), бо саме ці країни й стануть в майбутньому країнами-членами Балтійсько-Чорноморського оборонного Союзу.
Тепер поговоримо предметно над тим, як розбудовувати майбутній Союз: дійсно, є основа, це – Люблінський Трикутник та Квадрига (власне, Україна, Польща, Литва та Латвія мають стати серцем Союзу хоча б тому, що ми вчотирьох не тільки маємо кордони з РФ, а й із Білоруссю). Отакий от "full house".
Далі є три напрямки: Північ, Захід та Південь. На мій погляд, пріоритетним має бути Південь, себто Молдова, Румунія та Болгарія, а далі – Північ (Естонія та Фінляндія; зі вступом останньої до Північноатлантичного альянсу, НАТО і так контролює Фінську затоку, та чому і нам не мати там частину впливу, тим паче, що затока важлива географічна точка для оборони регіону?!).
Ну, а вже потім і Захід, тобто Словаччина з Чехією; при тому, цей напрямок важливий, бо Угорщина та Сербія. Додамо, Словаччина та Чехія, додатково до Румунії та Болгарії, які мають кордон з цими двома державами, підсилять наші позиції, з Півночі "нависнувши" на проросійську Угорщину.
Безперечно, влада може визначити пріоритетність кожного із наведених мною напрямків по-своєму, та все ж, раджу робити саме так, як написано вище, бо це – стратегічно правильно. Дякую!
Ну, й окреме прохання та порада: не треба до майбутнього Союзу залучати "державу-покровителя" не з нашого регіону. Якщо ми вже взялися розбудовувати свій оборонний Союз – хай він нашим і залишиться, без будь-якого зовнішнього впливу, хай і максимально партнерського.
Це наш регіон, регіон держав-захисниць європейського континенту, тож ефективність Союзу залежатиме від максимально ефективної взаємодії всередині нас. У нас всіх достатньо потенціалу аби діяти самотужки та передовсім у власних інтересах.
Автор – Назар Приходько, політолог-міжнародник і військовий експерт
