Українці здатні гідно відповісти на виклики долі
Ніхто достеменно не знає, як підуть події. В умовах невизначеності для збереження психічної рівноваги слід зосередитися на борні за Україну.
Відколи вид Homo Sapiens навчився планувати свою діяльність, відтоді їх мучить непозбувна бентега стосовно свого майбуття. Людина розумна вічно прагне зазирнути за горизонт подій.
Ну, задля того, щоби заспокоїтись (якщо попереду щось для неї сприятливе), або соломки підстелити, (якщо — несприятливе). Існує 2 види осягнення прийдешнього, а саме, прогноз і пророцтво:
- Прогноз — це логічний аналіз доступних спостереженню фактів на основі відомих нам законів.
- Пророцтво — це інтуїтивне прозріння, спалах підсвідомості, блискавичний контакт із Богом.
- Прогноз — це OSINT, а от пророцтво — це inside.
- Прогноз носить раціональний і варіативний характер: може бути так, а може — ось так, із ось такою долею ймовірності, і ось чому.
- Пророцтво — туманне й інваріантне.
- Прогноз — корисний інструмент для оптимізації процесу прийняття рішень.
- Пророцтвом скористатися неможливо, бо якби можна було зазирнути наперед і щось там перемінити, провидець бачив би якусь іншу картину, або ряд картин, а він бачить тільки одну.
Людство інтуїтивно це розуміло і закарбувало в своїх міфах, казках і легендах. Батьки Едіпа й Паріса, наслухавшись трагічних попереджень, поспішили спекатися проблемних нащадків, але ті все одно приперлися в місто й наробили біди.
Фетіда, взнавши, що її син загине під стінами Трої, гартувала його чи то в Стиксі, чи в то окропі, але забула намастити п'яту. Власне, от туди і влучив злий Рок.
Скільки не міняй коней, а приймеш ти смерть від коня свого, як передбачали волхви, скільки не топи попа у річці, а він один вернеться живим із походу, як пророкували русалки. Скільки не ховай від принцеси веретенце, а вона все одно його десь надибає, вколеться і впаде в анабіоз...
Бо нитка нашої долі міцно вплетена в загальну канву світобуття, і всі події, які з нами відбуваються — від народження до смерті — запускають чергу інших подій, і так далі, і тому подібне. І спроба її подовжити чи потягти в інший бік руйнує картину світу, яку окремий індивід своїм обмеженим, суб'єктивним зором не в змозі повністю осягнути.
Уявіть: сходили ви до провидця/ворожки і вони вам навіщували перемогу і добробут. Але перемога одного — це поразка другого, а наш добробут в умовах обмеженості ресурсу стоїть на чиїсь нестачі.
І цей хтось теж сходив до ворожки, і взнав своє майбутнє, і підстелив собі соломки. І тоді вже він буде на коні, буде купатися в золоті і славі, а ви — на землі, в пилюці.
І в принципі, щоб передбачити, що чекає людину, не треба бути провидцем, адже у підсумку ми всі помремо: хтось раніше, хтось пізніше. І бажанням зазирнути в майбутнє рухає потаємне прагнення уникнути біологічної смерті.
Але це — неможливо. Все, що ми можемо — це давати гідні відповіді на виклики долі, і кожна така відповідь — це сходинка у Небо.
А такм, як нам усім добре відомо, мешкають герої й подвижники, митці та мудреці. Вони-то й відповіли на всі квести та пройшли всі левели перш, ніж їх уразила стріла часу...
