«Українські» злочини муляють очі полякам, а московські ні
Варшава свідомо посилює конфліктну ситуацію проти Києва, бо вбачає у ньому загрозу для своєї величі. Москву ж поляки бояться до дрижаків.
У 1794 році головорізи Алєксандра Суворова вирізали 20 тисяч поляків, які захищали Варшаву. Московити стріляли у натовп, не розбираючи нікого.
Немовлята лежали біля грудей своїх матерів, убиті лежали купою. Проте поляки не згадують «празьку різанину», не вимагають каяття за очевидний воєнний злочин.
Жертвами «Польської операції» НКВД СССР у 1937-1938 роках стало 143 810 осіб, з яких 111 091 розстріляно. Поряд із ксьондзами та військовиками терор було поширено на селян, робітників, службовців і освітян.
У 1940 році біля Катині карателі НКВД розстріляли 22 000 громадян другої Речі Посполитої. Зокрема, 900 в'язнів із тюрем Львова, 500 — Тернополя, 400 — Станіславова, 200 — Дрогобича, по 500 — Луцька та Рівного.
Серед них — 10 000 польських офіцерів та понад 7 000 цивільних осіб, але поляки згадують тільки Волинь. У 1940 році поблизу Харкова карателі НКВД розстріляли 3 809 польських офіцерів і 500 мирних поляків.
І вже за вісім десятиліть — у 2022 році — російські ракети «Смерч» із забороненими міжнародним правом боєприпасами розбили плити з іменами загиблих. Росіяни стирали пам'ять про один злочин — іншим, але поляки згадують лиш і тільки одну Волинь.
Врешті, 2010 року поблизу Смоленська загинули президент Польщі Лєх Качиньски, а також депутати, начальник генерального штабу, генерали, голова Національного банку, рідні жертв катинських розстрілів. Це була справжня трагедія для сусідньої країни.
Ярослав Качиньски — брат убитого росіянами президента, неодноразово заявляв про причетність РФ до катастрофи. Та чи відповість Москва за цей злочин, адже поляків цікавить виключно Волинь, яка їм наче більмо на очі?
