Урядовий проект боротьби з безпліддям виявився безплідним
Для кого хочуть заборонити ембріони і чому документ порушує права пацієнтів?
До Верховної Ради внесено на розгляд урядовий законопроєкт № 13683 про допоміжні репродуктивні технології (ДРТ — комплекс медичних процедур, що допомагають подолати безпліддя). Водночас проти проєкту закону виступила Українська асоціація репродуктивної медицини (УАРМ), зазначаючи, що схвалення документа в його нинішньому вигляді обмежить доступ пацієнтів до ДРТ, порушить їхні репродуктивні права й зашкодить міжнародному іміджу України.
Докладніше про проблемний законопроєкт — чому проти нього виступають профільні фахівці та який у документа шанс бути ухваленим.
Наразі українська репродуктивна медицина — доволі розвинена галузь. За словами президента УАРМ Олександра Юзька, вона перебуває на рівні Великої Британії (де ще 1978 року за допомогою ДРТ народилася перша дитина), Бельгії та Нідерландів.
«Галузь регулюється досить демократично — Сімейним і Цивільним кодексами, законом про охорону здоров’я, а також наказом № 787 МОЗ України, виданим ще 2013 року. Він настільки якісний, що його копіюють у Європі. До нашої асоціації входять 60 репродуктивних клінік, з них три — державні, п’ять — комунальні, а решта приватні. Вони, власне, й задають тон», — розповідає Олександр Юзько.
А ось урядовий законопроєкт № 13683 «Про застосування допоміжних репродуктивних технологій», за його словами, відкидає репродуктивну галузь на роки назад.
Серед головних причин, через які фахівці виступили проти нового законопроєкту, на першому місці — відсутність гарантії держави щодо оплати лікування.
«З 1 січня 2024 року в Україні допоміжний репродуктивний пакет технологій включено до пакета Національної служби здоров’я України. Тобто екстракорпоральне запліднення (репродуктивна технологія, за якої запліднення яйцеклітини сперматозоїдом відбувається поза організмом жінки в лабораторних умовах, після чого ембріон переносять у матку для подальшого розвитку. — Ред.) можна зробити безоплатно. Кабмін щороку ухвалює в межах бюджету обсяг державних медичних гарантій. І якщо цього не буде в законі, то законодавці можуть його не схвалити», — сказав під час спеціально скликаної пресконференції віцепрезидент УАРМ Валерій Зукін.
Але ця причина, звісно, така собі — несерйозна. До 2024 року взагалі не існувало жодних гарантій безоплатного екстракорпорального запліднення.
Наразі пройти безоплатне лікування можна у 46 медустановах у 13 областях і Києві. На 2025 рік у держбюджеті на програму передбачено понад 380 млн грн.
Друга проблема законопроєкту, за словами Валерія Зукіна, — передбачена в ньому заборона донації ембріонів.
У документі йдеться про те, що ембріон може бути перенесений лише жінці, яка генетично з ним пов’язана. Як зазначає віцепрезидент УАРМ, зараз в Україні до 10 % репродуктивних циклів проводять із донорськими ембріонами.
Це, найімовірніше, і є головна причина відторгнення законопроєкту українськими фахівцями.
«Для кого потрібна донація ембріонів? Для жінок старшого віку, у яких немає власних яйцеклітин, для самотніх жінок, яких, на жаль, стає дедалі більше, а також для подружніх пар, де статеві клітини відсутні в обох із подружжя. І де їм узяти ембріон, як не в донора? А у нас зараз, в умовах війни, кожна дитина — на вагу золота!» — каже Валерій Зукін.
Крім того, за його словами, на час війни і ще три роки після її закінчення законопроєктом заборонено вивезення з України репродуктивного матеріалу та ембріонів громадян України, що для розвитку галузі теж є негативним із погляду наукових ембріологічних досліджень.
Законопроєкт передбачає заборону на надання послуг замінного (сурогатного) материнства для:
- подружжя, якщо один із них є громадянином України, а інший — громадянином держави, де такий метод застосування репродуктивних технологій заборонений законом;
- подружжя, обидва з яких є іноземцями;
- подружжя, одним із яких є іноземець, а інший — особа без громадянства;
- самотньої особи, яка є іноземцем або особою без громадянства.
«З правового погляду абсолютно неприйнятно звучить заборона застосування методу сурогатного материнства для подружжя, одним із яких є громадянин України, а інший — іноземець. Згідно зі статтею 7 Закону “Про громадянство України”, дитина в такому разі автоматично має право на набуття українського громадянства, що лише сприятиме поліпшенню демографічної ситуації в нашій країні», — говорить членкиня Комітету з медичного і фармацевтичного права та біоетики НААУ Ольга Данченко.
Законопроєкт, звісно, корисний із погляду чіткого визначення термінів, які використовуються у репродуктивній медицині — безпліддя, генетичні батьки, донація тощо. Усього їх 14. У документі також чітко вказано вік пацієнтів — до 49 років (якщо старші, то застосування ДРТ допускається за результатами медичного обстеження та висновком консиліуму лікарів у складі не менш ніж трьох фахівців).
Але щодо користі для українських родин, які мріють мати дітей, а через певні обставини цього не можуть, законопроєкт, м’яко кажучи, марний. А грубо кажучи (з огляду на вищесказане) — шкідливий.
«Хотілося б, щоб законопроєкт не був просто ухвалений, а щоб він міг реалізовуватися на практиці й щоб його назва відповідала змісту. Ми чуємо від лікарів, наскільки під час війни погіршується здоров’я як у чоловіків, так і в жінок — у контексті стресових ситуацій. Тобто наскільки діють посттравматичні синдроми на стан здоров’я. Тому хотілося б дати громадянам реальне право мати дитину», — каже народна депутатка України Марія Іонова.
За її словами, вони з колегами зареєстрували альтернативний законопроєкт, але його відхилив регламентний комітет Верховної Ради через «деякі регламентні норми».
«Нам законопроєкт № 13683 спустили зверху — з Кабміну, а треба йти знизу, від пацієнтів. Я думаю, немає сенсу чекати на перше читання й вносити поправки. Урядовий проєкт необхідно відкликати та створити новий — із урахуванням думок фахівців і пацієнтів», — резюмує народна депутатка.
