Верховний Суд відмовив у 50 тисяч євро компенсації від рф за життя під повітряними тривогами

Жінка з Одещини просила стягнути з рф 50 тисяч євро моральної шкоди через життя під повітряними тривогами. Суд присудив 5000 євро.

Верховний Суд підтвердив, що розмір компенсації моральної шкоди за війну має визначатися з урахуванням конкретних обставин справи.

Питання визначення справедливого розміру компенсації моральної шкоди у справах, пов’язаних із військовою агресією рф, залишається одним із найбільш актуальних у сучасній судовій практиці.

Про це пише «Судово-юридична газета».

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 4 серпня 2026 року у справі № 521/314/24 розглянув питання щодо визначення розміру компенсації моральної шкоди, завданої громадянці України внаслідок збройної агресії російської федерації.

У цій постанові Верховний Суд підтвердив критерії, якими мають керуватися суди при визначенні розміру такої компенсації, та пояснив, чому сам по собі масштаб агресії не означає автоматичного присудження заявленої суми.

Обставини справи

У січні 2024 року позивачка звернулася до суду з позовом до російської федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав унаслідок військової агресії та окупації частини території України.

Вона зазначала, що після початку повномасштабного вторгнення разом із неповнолітньою дитиною постійно перебуває у стані страху та стресу, змушена під час повітряних тривог ховатися в укриттях, що суттєво порушило її звичний спосіб життя та завдало моральних страждань. Позивачка просила стягнути 50 000 євро компенсації моральної шкоди.

При цьому суди врахували триваючий характер порушень прав позивачки, однак також встановили, що на території Одеської області активні бойові дії не велися, а доказів пошкодження майна чи вимушеного залишення місця проживання через бойові дії позивачка не надала.

Не погодившись із розміром присудженої компенсації, представник позивачки подав касаційну скаргу, наполягаючи на задоволенні позову в повному обсязі.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій та зазначив, що звернення позивачки до українського суду слід вважати єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало б позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права.

Суд вказав, що тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди.

Законодавець використовує формулювання особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а тому можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність від порушення цивільного права особи.

ВС зазначив, що зобов’язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв’язку між протиправною поведінкою та моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв’язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини.

Завдання моральної шкоди саме по собі не породжує зобов’язання з її відшкодування, якщо вона не була викликана протиправною поведінкою відповідальної особи.

Суд також зазначив, що гроші виступають еквівалентом моральної шкоди, а розмір визначеної компенсації повинен хоча б наближено бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.

Однак моральна шкода не піддається точному грошовому виміру, при визначенні суми компенсації враховуються характер правопорушення, глибина фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала шкоди, інші істотні обставини, а також вимоги розумності і справедливості.

Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій, врахувавши конкретні обставини справи, глибину моральної шкоди, характер та обсяг душевних страждань позивачки, вимоги розумності і справедливості, правильно визначили розмір відшкодування у сумі 234 100 грн.

Суд зазначив, що доводи касаційної скарги про неправильне визначення розміру моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності.

Водночас розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб, і не повинен призводити до безпідставного збагачення.

Окремо Верховний Суд звернув увагу, що суди надали належну оцінку тому, що на території Одеської області та міста Одеси не велися активні бойові дії, а позивачка не надала доказів пошкодження свого майна внаслідок обстрілів чи вимушеного залишення місця постійного проживання через бойові дії. За таких обставин достатньою сатисфакцією є стягнення з держави-агресора 234 100 грн моральної шкоди.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій — без змін.

Суд підтвердив, що право на компенсацію моральної шкоди, завданої збройною агресією рф, підлягає судовому захисту, однак розмір такої компенсації визначається не лише з огляду на сам факт агресії, а й з урахуванням конкретних обставин справи, глибини страждань, наявних доказів та принципів розумності, справедливості і співмірності.