Вибори-2024: хто, якщо не Путін?
70-річний кремлівський бункерний дід воліє померти при владі. Владімір Путін однозначно повторить долю своїх кумирів.
Свіжі пропагандистські агітки, присвячені президентським виборам на Росії наступного року, частково виглядають потішно. Несуть вони 3 наступні посили:
- Путін настільки скромний (насправді ні!), що ще й досі не вирішив, чи буде його прізвище у бюлетені для голосування.
- Війна проти України підняла авторитет вождя до небувалих висот, принаймні на внутрішньому контурі.
- Альтернативи Путіну знову немає, а отже, у жодному разі не потрібно розгойдувати човен, а необхідно лише перезатвердити мандат старожила Кремля.
Вичерпний опис російської політичної пустелі, в якій справді лише люди в одностроях кольору хакі можуть виступити якоюсь альтернативою Путіну. Але для нього це реальна небезпека, причому фізична.
Показна манірність Путіна, та імітаційна відстороненість від "проблеми-2024" – пускання пилу або ж сечі в очі. Кривавий узурпатор стурбований виключно питанням персонального самозбереження та утримання влади у вже кістлявих руках.
Політична машина працює на повну котушку задля консервації, прости Господи, "батька нації". Слід виділити ряд ознак цього деградаційного процесу.
В юридичній площині здійснено заходи, що дозволяють проводити вибори навіть за умов воєнного стану на окремо взятих територіях. Завдяки указу від 29.V.2023, навіть якщо бойові дії протікатимуть на території Москви чи Пітера, то ЦВК усе одно наділена правом проводити голосування.
За зразок було взято досвід проведення фальшивих "референдумів" на окупованих територіях України торік у жовтні, коли в умовах боїв і відсутності виборців були просто намальовані потрібні для влади показники. Навіщо взагалі таке волевиявлення?
Відповідь треба шукати у сталінських комплексах сурогатного тирана. Крім того, вивчається досвід переобрання Реджепа Тайїпа Ердогана з його програмою "Правильні кроки для століття Туреччини", фактично спрямованої на трансформацію країни у неосултанат.
У політичному плані Путін прагне позиціювати себе "гарантом стабільності та захисту Росії". Його кредо – одноманітність, а гасло – «Захист своєї землі, своїх людей, своїх цінностей», хоча росіян він давно за "своїх" не вважає.
Все, що виходить за межі такої парадигми, має бути виключено з масової свідомості. Найграндіозніший страх – втрата контролю над ситуацією, послаблення ефективності контрольно-репресивного механізму.
Саме з цієї причини взято курс на "холодне згортання" війни, хоча б в інформаційному просторі РФ, продавлювання теми миру на російських умовах, ігнорування закономірного перетікання бойових дій на російську територію. Путін покладав дуже великі надії на блазнів із системної та несистемної опозиції, проте зовсім не очікував на прихід справжніх озброєних опозиціонерів, які розпочали одноденного звільнення Росію від убивчого режиму.
Тут і оголилася крихкість авторитету, підживлюваного війною бункерного старця. Виявляється, що цілі горезвісної "спеціальної воєнної операції" давно втратили актуальність і потрібно переходити до оборони величезних територій в умовах розмиття кордонів та наступальних дій армії України.
Ось, чому Путін дистанціюється від теми війни, і чіпляється за "успіхи" в економіці, турботу про дітей, "задоволення жити в Росії"; але все це вкрай непереконливе. Крім того, розлучений вождь ще й публічно розповідає про важливість... сімейного щастя!
Вбивця сотень тисяч людей розмовляє про безумовну любов до ближнього. Це гидотний сором, але росіяни en masse щиро вірять у все, що просторікує дід.
Назвати зараз Путіна "безальтернативним варіантом для Росії" здатні лише відверті самогубці. В оточенні "беззмінного" з'явилася на порядку денному тема обміну Путіна (так званий трансфер, подібний до досвіду 2008 року) і пошук компромісу заради порятунку країни від засилля Z-чуми, що пожирає російську державу зсередини.
Путінізм закликає до безстрашності для реалізації планів загарбницької війни, але носії безстрашності в одностроях кольору хакі вже не готові задовольнятися відкушуванням чужої території, коли за їхніми спинами визріли російські грошові мішки. Настав час розкрити їх задля встановлення не фейкової, а справжньої справедливості; такий прихований порядок денний всієї поточної політичної боротьби.
Своєю чергою, медіаагенція "Останній Бастіон" нагадує читачам, що команда бранця Алєксєя Навального визнала "законною" окупацію Півдня і Сходу України. Вони готуються взяти участь у виборах.
