Від великого до смішного – один крок

Заувага мимохідь, до слова. Не всі з нас відчувають прірву між Шевченком Тарасом Григоровичем (Кобзарем) і Шевченком Андрієм Миколайовичем (Шевою). Та це й не обов'язково – знати Шеву.

Тим не менше, приклад з убивчим фіаско останнього на посаді тренера ніякої італійської "Дженоа" та його звільненням "з тріском", після всього лише двомісячної каденції, є черговою демонстрацією глибинної сутності цілого розсипу народних спостережень:

«Не пхайся, де тебе не треба», «Коли не тямиш, то й не берися», «Не піп — не сунься в ризи», «Не сунь голови, куди не влізе», «Коли не пиріг, то й не пирожися», «Коли не коваль, то й кліщів не погань», «Коли не Кирило, то не пхай там рило»....

А оце ще про рило зацініть: «Сало без горілки, що свиня без рила»! Себто, коли неширокий лобом, то пакуй манатки. Ну, мо', й не зовсім комільфо, але десь так.

З одинадцяти матчів під орудою нашого прославленого футболіста грифони з "Дженоа" – сім програли, три звели на нічию, один випадково виграли. Пече раків зірка. 15 січня виставили "за ворота"!

Тепер до чергового викиду найвеличнішого ряженого. То вже таке, що країну, яка здуру обрала його посадовцем, ділять вздовж і впоперек за його спиною, шоумен печеться про колегу з паралельного світу – футбольного, пише:

«Андрій Миколайович, Шева. Не лише вся наша країна, а й уся Європа знає, на яку гру здатна команда під твоїм керівництвом. Тому нехай це буде лише «перший клубний млинець нанівець» на початку великої кар'єри великого тренера. Віримо – не зламаєшся, знаємо, що станеш іще кращим! І головне. Найсильніше тебе люблять в Україні. Тому повертайся працювати додому…».

Попасти пуцькою на клавішу рояля – це тобі не країною кермувати, а бути легендою у "Мілані" із золотим м'ячем на руках – точно не значить нічию з казахами вважати епохальним початком кар´єри. Таких неадекватів, у переважній більшості випадків, у три вирви гонять. Одного погнали.