Вигнати біса з патріота
Життя продовжується. Дощовитий травень щедро поливає надії посполитого люду на гарні майбутні ужинки. Тель-Авівський повпред, речник і ляльковод КоЗе! в одній іпостасі завзято вставляє палки в колеса незмазаної гарби, на якій названа мати (до рідної матері у дітей – інше ставлення) стрюкає до ЄС і НАТО. Блазень тишком готується змінити амплуа і смішити плебс непристойними жестами з вікон на Банковій. Ще комусь – не до сміху.
Блукаючи сайтами інетвидань та соцмереж, дійшли несподівано позитивного висновку: ми, по цей бік поребрика, таки дорослішаємо.
Навіть вчорашній совісний, а нинішній опозажопівський представник неписьменного совка Олександр Мамай у принагідному нагадуванні про своє існування визнав слушність точки зору решти світу. Перекинчик цього разу нав'язливо звертається до земляків з нагоди відзначення Дня пам'яті та примирення жертв Другої світової війни. Жодного слова про Велику Вітчизняну, ніякого банального пафосу, толерантне і вивірено прагматичне звернення до полтавських маргиналів з ветеранами і працівниками тилу включно. Уявляємо, яких моральних зусиль вартувало хамелеону відмовитися від маніпуляцій піонерським галстуком, комсомольським значком і оперезаною колорадською стрічкою пам'яттю про вручення його матері партійного квитка під вічним вогнем! За осудності перевірених цукрових методів (адже, з клоуна станеться – візьме і реалізує свою програмову лякачку про десятивідсоткове заохочення стукацтва) непану Мамаю задля привернення електоральних симпатій доводиться йти на безпрецедентні ідеологічні жертви. Якщо від дев'ятитравневого минулорічного спіча тоді ще мера відгонило відвертим українофобством, то нинішня його вітальна банальність може навіть смуту посіяти у фанатських колах цукрового мера. Менше з тим – еволюціонують навіть мамаї. Сподіваємося, що процес не зупиниться, і місцевий заЖОПник вже наступного року відмовиться й від святкування загибелі 42 мільйонів життів.
За поребриком – шабаш. Травневе загострення у нащадків воєвавших дєдов набуло ознак пандемії. Хресні ходи зазомбованих полків-безсмертників – вчорашній день, сьогодні у мавпячому тренді – «паради дошкільних військ». П'ятигорське освітянське чиновництво днями вивело на плац п'ятсот вихованців дитячих садочків у формі піхотинців, танкістів, льотчиків, моряків, артилеристів і медсестер (https://ipress.ua/news/u_rosii_ditey_z_dytsadkiv_vyvely_na_parad_doshkilnyh_viysk_289966.html).
Якимись вулицями якихось українських міст трохи далі на схід і південь завтра теж продефілюють поведені на сталінській перемозі шанувальники показухи. Особливо завзяті руськомірці у великодержавному екстазі здіймуть над дурними головами портрет генералісимуса, з демонстративною зневагою до українських законів поначіпляють георгіївських ганчірок, на «вєліком і могучем» обматюкають ненависну Хохляндію.
Як реагувати нам – бандерівцям і укропофашистам – на оцей параноїдальний маразм? А ніяк, панове. Давайте просто зачекаємо, доки пройдуть, доки лікар-час повиганяє бісів із затурканої народної маси. Порадіймо: навіть у Мамая вже потроху розвидняється.
Вадим Демиденко
