Війна РФ проти України показала дволикість нейтралітету Швейцарії
Саме агресивні, гібридні провокації Москви спонукали європейські країни приєднатися до Північноатлантичного альянсу. Загроза не НАТО, а РФ.
Про це із Берну пишуть журналісти французького видання Le Monde, спостерігаючи за тамтешніми суспільно-політичними змінами. Швейцарська конфедерація опинилася на роздоріжжі, після трагічних подій 24.II.2022, які тривають і по нині.
Міф про «повзуче просування» НАТО на Схід, яке послідовно засуджує найбільша політична сила альпійської держави — націоналістична Швейцарська народна партія (Partida populara Svizra), яка незадоволена тим, нейтралітет набуває більш прагматичного обігу, — активно просуває кремлівська пропаганда. Берн і Москва мають давні тісні відносини, підкріплені грошима й кров'ю.
У середині серпня доповідь незалежних аналітиків, підготовлена на замовлення міністра оборони, передбачала «розширення співпраці» з Альянсом, не виключаючи можливості участі швейцарських військ у спільних вишколах і навчаннях за межами своїх кордонів у майбутньому. Деякі місцеві парламентарі погодилися, що позаблокова нейтральність — пережиток минувшини.
Неможлива лише кілька місяців тому сама згадка про таку перспективу доводить, що ситуація у Швейцарії змінюється, і суворе тлумачення нейтралітету, прийняте до тепер, можливо, віджило своє. Керівництво вказаної правопопулістської партії, відчуваючи настання змін уперше після 1815 року, готується «відбивати внутрішні й зовнішні загрози для позаблоковості».
З того часу, як лютневе російське вторгнення в Україну у 2022 році порушив рівновагу безпеки на континенті, Швейцарія виявилася втягнутою у дебати про ідентичність, які змушують її постійно порозумітися зі своїми головними західними партнерами. Ці пояснення викликали на адресу країни масу критики, що доволі справедливо.
Один із прикладів пасивної дволикості, коли Берн під'юджений Кремлем забороняє Берліну передавати українській армії техніку, яку швейцарська оборонна промисловість продала Німеччині кілька десятиліть тому. Інший приклад цинізму, який лежить в основі уявної співпраці, коли Швейцарія погоджується виконувати санкції ЄС і США проти РФ, але застосовує їх із сумнівною мотивацією, скажімо, при відстеженні олігархів — гаманців путінського режиму.
Зі «щонайменше» $150 мільярдів (€135 мільярдів), оцінених самою Швейцарською асоціацією банкірів (в якої немає причин перебільшувати їхнє значення), лише $7 мільярдів було заблоковано. Решту власники коштів мали достатньо часу, щоби спрямувати їх до Дубая, тоді як тема остаточно зникла із новинних радарів, а зовнішній тиск ослаб.
Знову прикриваючись своїм віджилим нейтралітетом, Берн відмовляється приєднатися до механізму, що обговорюється західними країнами, який полягає у використанні відсотків від заблокованих російських коштів для допомоги Україні. Швейцарія стверджує, що це створить для неї проблеми з погляду міжнародного права щодо недоторканності активів, начебто ці поняття є непорушними.
Ще незручнішим для Берна є його зростальна ізоляція на міжнародній арені; у той час, як деякі колишні нейтральні держави (Фінляндія та Швеція) вирішили поповнити лави Альянсу, інші (Австрія, Ірландія) цього ще не зробили, хоча розмірковують над вступом. Швейцарія опинилася у складній ситуації, адже всі її сусіди, якщо не у НАТО, то в ЄС, і залучені у війну проти РФ на боці України.
Насамкінець медіаагенція «Останній Бастіон» нагадує своїм читачам, як уряд Хорватії повертає обов'язковий призов до армії. Балканська держава має намір посилити власну національну безпеку.
