Військовий автомобіль скоїв ДТП, хто відповідатиме: корисні поради автомобілістам

Верховний Суд пояснив, хто повинен відшкодувати шкоду, завдану військовим, що порушив правила руху.

В Україні шостий рік триває війна на Донбасі. А тому вже звичними для громадян стали колони військової техніки.

Часто військовослужбовці на своїх службових автомобілях потрапляють у дорожньо-транспортні пригоди, відтак виникає питання як відшкодовувати наявну шкоду.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду розглянув касаційні скарги потерпілої та представника цивільного відповідача − військової частини Національної гвардії України на судові рішення щодо засудженого за порушення правил водіння транспортної машини (ч. 2 ст. 415 ККУ) у справі № 570/1531/17.

Обставини справи

Як установили суди, військовослужбовець, керуючи транспортною машиною, яка належить військовій частині, допустив зіткнення з автомобілем, внаслідок чого двоє осіб були смертельно травмовані, а інша особа отримала тяжкі тілесні ушкодження.

У вироку, який апеляційний суд залишив без змін, постановлено стягнути із засудженого та військової частини кошти на відшкодування завданої шкоди, а також щомісячно стягувати з військової частини на користь потерпілої – дружини одного із загиблих, кошти на утримання сина.

У касаційній скарзі потерпіла зазначила, що оскільки шкода була завдана незаконними діями службової особи органу державної влади під час здійснення нею своїх повноважень, то така шкода повинна відшкодовуватися державою.

Тому, на думку скаржниці, відповідачами за її позовом також мають бути Головне управління (ГУ) Національної гвардії України та ГУ Державної казначейської служби України у Львівській області.

Крім того, вона вважає, що суд оцінив лише її моральні страждання, не врахувавши, що її син є окремим субʼєктом отримання відшкодування моральної шкоди, а тому розмір моральної шкоди (100 000 грн) підлягає збільшенню із визначенням частки сина.

У касаційній скарзі представник цивільного відповідача – військової частини зазначив, що суд мав би покласти обовʼязок з відшкодування заподіяної шкоди безпосередньо на винну особу – засудженого.

Касаційний суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій, що шкоду, завдану потерпілій військовослужбовцем, має відшкодовувати військова частина Нацгвардії України, на обліку та в оперативному управлінні якої перебуває джерело підвищеної небезпеки − транспортний засіб.

Як зазначено в постанові, законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду».

Статтями 1187, 1188 Цивільного кодексу (ЦК) України обов’язок з відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану в законі особу − власника джерела підвищеної небезпеки.

Ці норми встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Відповідно шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

У контексті справи, що розглядалася, діяльність із використання, зберігання й утримання транспортної машини має ознаки джерела підвищеної небезпеки.

Враховуючи те, що військові частини володіють на праві оперативного управління закріпленим за ними ГУ Нацгвардії України військовим майном, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, вони несуть відповідальність за це.

Водночас стосовно визначеного місцевим судом розміру відшкодування моральної шкоди колегія суддів зазначила таке.

Як видно з матеріалів провадження, позов про відшкодування моральної шкоди було подано в інтересах не тільки дружини загиблого, а й його неповнолітнього сина, законним представником якого є потерпіла.

Проте суд залишив поза увагою цю вимогу.

З огляду на вимоги ЦК України неповнолітній є окремим суб’єктом відшкодування моральної шкоди.

Дитині на час загибелі батька виповнилося майже 9 років, і в такому віці вона здатна відчувати моральні страждання та переживання, усвідомлюючи втрату рідного батька, розуміючи те, що вона втратила його назавжди та позбавлена можливості відчути батьківську любов і турботу, проживати й виховуватись у повноцінній сім’ї.

Суд повинен з’ясувати всі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості й справедливості.

На думку касаційного суду, рішення місцевого суду про стягнення моральної шкоди в розмірі 100 000 грн на користь як потерпілої, так і її неповнолітнього сина, без урахування зазначених обставин, є необґрунтованим.

Рішення: тому суд частково скасував вирок місцевого й ухвалу апеляційного судів і призначив новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.