Ворог загнав ЗСУ в оперативно-тактичну пастку на Донбасі
Окупаційно-терористичний контингент РФ нині знову має перевагу в усьому. Якщо не змінити ситуацію, росіяни зможуть прорватися до Дніпра.
(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень. Увага! Присутня ненормативна лексика).
Раціоналізація дій ворога — це пастка, в яку ми потрапляємо кожен раз, коли аналізуємо його дії виходячи з власної логіки. Таку помилку іноді допускаємо самі, а іноді сваримо за це іноземців.
Недавно на фронті вже відійшла «зеленка», тому непомітне переміщення малих груп піхоти у лісосмугах вже не може застосовуватися у тому ж масштабі. Все ще є доволі густі та широкі насадження вздовж залізниці в напрямку на Покровськ з Очеретиного і Селидового.
Там де-не-де ще можна ховатися більш менш успішно. Проте, необхідно визнати, тонші лісосмуги вже не можуть так прикрити піхоту візуально як і раніше.
Наша логіка у цьому випадку каже, що тепер можливості для прихованого переміщення обмежені, тож варто застосовувати лише ті маршрути, де це все ще можливо, а від інших відмовитися чи придумати інше рішення. Однак у супротивника логіка дещо інша.
Очевидно, росіяни мають певні плани та розрахунки, згідно з якими розуміють, що можуть далі витрачати людський та, скажімо, броньований ресурс для досягнення своїх цілей. Наприклад, формування південного флангу біля Покровська та оточення Курахового.
Тому армія РФ наступає від Селидового на захід, ідучи на ті втрати, які може собі дозволити. Картина попередніх днів виглядає наступним чином:
- регулярні броньовані накати у районі Григорівки та Новоолексіївки із десантом;
- піхота, яка з одного боку рухається вздовж залізниці, використовує широку смугу дерев, прикривається нашими укріпленнями, які змогла зайняти;
- вороги продираються через кілометри колючого дроту, розрізаного у кількох вузьких місцях;
- росіяни йдуть група за групою — хтось точно не дійде, решта дійде і продовжить штурмувати.
А з іншого боку, вони час від часу йдуть тупо полем пішки, намагаючись дістатися навпростець до чергової посадки. Одного разу навіть бачили відділення, яке йшло колоною просто по дорозі під обстрілом.
При підльоті дронів розбігаються і ховаються під деревами, іноді поодинокими. Словом, дозволяють собі посилати піхоту відкритим пішим порядком, тоді, як ворожі мотопідари їздять іноді дорогами та селами, які тільки нещодавно захопили.
Іноді — ці тварюки їздять тими селами, які ще й повністю не захоплені, тобто ближче до фронту, ніж ми раніше зустрічали. Хоча тут на різних ділянках різний досвід.
Наприкінці суб'єктивна думка: росіяни поспішають і принципово намагаються не знизити темп, бачачи наші проблеми та вікно можливостей поки можна рухатися далі у високому темпі. Можливо вважають, що втратять менше, намагаючись відкритими полями пробиватися у бік Українки, оточуючи виступ на півдні, ніж іти на Курахове «у лоб».
