Як зберегти емоційний стан мами та дитини під час війни

Війна триває, і як би нам не було важко переживати стан надзвичайної напруги і тиску, відчувати його ми будемо ще доволі довго

Тисячі жінок з дітьми залишилися без чоловіків в Україні. Мільйони жінок з дітьми виїхали зі своїх домівок, рятуючись від війни. В цей час мамам потрібно знайти в собі сили не тільки вижити і зберегти життя своєї дитини, а й, стабілізувавши свій емоційний стан, зберегти психіку дитини. Війна колись закінчиться, і треба буде жити далі. Знаходячись у стані розпачу і невизначеності, ми повинні прикласти безліч зусиль щоб опанувати свої гіркі емоції, рятуючи наших дітей від наслідків війни, які можуть зруйнувати психіку дитини, і можуть привести, в майбутньому, до незворотних змін у сприйнятті себе і світу.

Мами, прості українські жінки, які здатні думати за всіх, окрім себе. Ви той острівець енергії і любові, яка дає життя, колихає, і ростить свою маленьку любов для проживання своєї долі. І нехай так склалося в людській уяві, що доля українська жертовна, наші бабусі і прабабусі завжди з честю несли свого хреста любові і туги. Згадуйте про це, звертайтеся до сили наших пращурів, це наповнює і підтримує наш рід, наше українство.

Щоб зберегти дієвий стан в сьогоднішніх умовах, пам’ятайте, що емоційний стан дітей це віддзеркалення емоційного стану матері.

Важливо максимально повернути собі емоційну стабільність і здатність раціонально мислити. Навіть коли немає сил, життєвого ресурсу і не хочеться жити взагалі, ви маєте змогу:

1. Відкритися для сприйняття на тонкому плані духовності жінок свого роду, їхня сила потоком прийде до вас, щоб навчити і зберегти. Звертайтесь до них, моліться, це надихає і заспокоює.
2. Пам’ятати про цінності, які вклали в вас наші батьки. Це єдине, що у вас неможливо відібрати. Дійте, щоб зберегти маленьке життя, не здавайтеся, живіть заради майбутнього роду, заради людської свободи і прогресу, бо прийдуть і кращі часи! Згадайте напис на кільці Соломона.
3. Планувати свій день. Створіть розклад дня, погодьте з дитиною і намагайтеся чітко його виконувати.(Встановіть нагадування в телефоні, якщо забуваєте, пам’ять в стресі перевантажена, це зараз нормально.) Включайте в графік прибирання, слідкуйте за гігієною, готуйте разом з дітьми їжу, максимально залучайте їх до повсякденних рутинних дій. Це стабілізує душевний стан.
4. Спілкуватися. Ми не всі на одній хвилі. Підтримуйте одна одну, допомагайте, просіть про допомогу. Не мовчіть. Запрошуйте подруг до себе, коли відчуваєте, що не справляєтесь. Ви відпочинете, і за малюком приглянуть.
5. Рухатися. Знаходьте час для рухливих ігор з дітьми на подвір’ї. Якщо не маєте можливості, рухайтеся в приміщенні, присідайте, віджимайтеся. Головне – дійте. Фізична активність знижує рівень гормону стресу, приводить думки до тями.
6.  Розвиватися. Робочі нейронні зв’язки зараз потрібні, як ніколи. Не втрачайте здатність аналізувати і знаходити вірні рішення. Займайтеся з дитиною, читайте, згадуйте таблицю множення, вчіть вірші, вдосконалюйте рідну українську. Якщо ви за кордоном, вчіть іноземну мову, допомагайте дитині в процесах адаптації та асиміляції. Вам потрібно не тільки вижити, а ще й зберегти свої цінності, і людські якості, для подальшого життя.
7. Дозувати перегляд новин. Знайдіть у своєму розпорядку дня певний час для цього, бо постійне “зависання“ в новинах збільшує навантаження і позбавляє людину спокою.
8. Не забувати про сон.

Якщо відчуваєте, що не справляєтесь, обов’язково звертайтеся до спеціалістів, вони знайдуть слова тільки для вас, вам стане краще.

І головне, пам’ятайте заради чого ми всі це робимо. Бережіть своє життя і життя своїх дітей. Пам’ятайте, емоційний стан дитини напряму залежить від емоційного стану матері, необережним словом можна викликати бурхливу реакцію і стан розпачу у дитини. Будьте берегинею, великим люблячим серцем.

Вкрай необхідні слова від великого серця до маленького

• Це нормально злитися. Я допоможу тобі заспокоїтися.
• Це нормально сумувати. Я посиджу поруч з тобою.
• Це нормально почувати себе розчарованим. Я теж так себе почувала. Це нормально.
• Мені подобається, який /яка ти.
• Ти важливий/ва для мене.
• Я слухаю.
• Я тут.
• Ти не зобов’язаний/на робити мене щасливою.
• Ти більше, ніж твої емоції, тому що вони пройдуть.
• Я можу впоратися з емоціями, незалежно від того, наскільки вони тяжкі.
• Я хочу подивитися, як ти граєшся.
• Звичайно, я приєднаюся до тебе.
• Давай я полежу біля тебе.
• Ти даєш мені можливість посміхатися.
• Я вірю в тебе.
• Я довіряю тобі.
• Ти можеш впоратися з цим.
• Ти неідеальний/а, і я теж, але наша любов сама досконалість.
• Дякую.
• Я пишаюся тобою.
• Я рада, що ти тут.
• Це нормально робити помилки.
• Не поспішай.
• Ти сильний/а.
• Я горджуся тим, що я твоя мама.
• Ти сміливий/а.
• Я пробачаю тобі.
• Я думаю про тебе.
• Я сумувала за тобою.
• Це нормально, що ти передумав/ла.
• Це нормально просити про допомогу.
• Я чую тебе.
• Я бачу тебе.
• Пробач мені.
• Ти робиш моє життя краще.
• Ти здібна дитина.
• Ти достойний/на.
• Ти дуже багато значиш для мене.
• Я люблю тебе.

Любимо вас, матері, бережіть себе і дітей.