Хто керує Україною ?
Закони Зеленського є «авторськими творами» ?
Українці активно обговорюють виправдувальний вирок судді Зіньківського райсуду Полтавської області стосовно чоловіка, який ухилявся від явки до ТЦК та СП – суддя вказав, що закони, які регулюють призов, «є офертами від суб'єкта, що надає послуги з державного управління», а ТЦК не мають відповідних повноважень.
23 серпня 2023 р. Зіньківський районний суд Полтавської області в рамках кримінальної справи № 530/337/23, провадження 1-кп/530/72/23 (ЄДРСРУ № 112988151) встановив, що Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не уповноваженні комплектувати Збройні Сили України, а Міністерство оборони України є органом приватного права.
"Останній Бастіон" публікує повний текст вироку суду:
Цікавість громадян викликана мотивацією судді.
Суддя у вироку зазначає, що: Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворені відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затвердженого Положенням Кабінету Міністрів України 23 лютого 2022 року № 154.
Абзац перший Статті 5 Закону України «Про Збройні Сили України» №1934-ХІІ від 06.12.1991 визначає Основний склад Збройних Сил України, який складається з військовослужбовців і працівників ЗСУ.
Згідно абзацу четвертого цієї ж статті трудові відносини працівників ЗСУ регулюються законодавством про працю.
Абзац другий Пункту шостого «ПОЛОЖЕННЯ про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» зазначає, що добір військовослужбовців для комплектування територіальних центрів комплектації та соціальної підтримки, їх призначення на посаду, проходження військової служби та звільнення з неї здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України.
Суд звертає увагу, що у «Положенні про територіальні центри комплектації та соціальної підтримки» ідеться про комплектування особового складу територіальних центрів комплектації та соціальної підтримки, а не Збройних Сил України, а Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, затвердженого Указом Президента України надає правову підставу для такого комплектування і жодним чином не стосується комплектування Збройних Сил України, а тому не дають працівникам та державним службовцям територіального центру комплектування та соціальної підтримки повноважень комплектувати Збройні Сили України військовослужбовцями, а лише відповідно законодавства про працю, за трудовим договором (контрактом), що має бути вольовим рішенням такого найманого працівника. Примус до трудового контракту є формою рабства.
Пунктом 2 «ПОЛОЖЕННЯ про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України.
Згідно з «ПОЛОЖЕННЯМ про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» одним із завдань територіального центру комплектування та соціальної підтримки є ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр).
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують захист цілісності бази Реєстру, достовірності даних Реєстру, захист від несанкціонованого доступу, незаконного використання, копіювання, спотворення, знищення даних, безпеку персональних даних відповідно до Законів України «Про захист персональних даних» та міжнародних договорів у сфері захисту інформації, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Таким чином, визнаючи Закони України «Про захист персональних даних» та міжнародні договори у сфері захисту інформації, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, юридична особа приватного права має право отримати персональні дані для внесення до Реєстру лише на підставі Закону, в рамках Закону та у спосіб, визначений Законом. Жодні повноваження, надані інструкцією, положенням, наказом, указом не можуть бути вищими закону, а тим більше вищими, ніж положення Основного Закону України. Положення, що суперечать закону чи Основному Закону України, являються нікчемними. Вимога передати майнові права на персональні дані своєї фізичної особи, що містить конфіденційну інформацію про людину юридичній особі приватного права з назвою ТЦК для внесення в свій Реєстр є незаконними, являється примушенням до цивільно-правових зобов`язань, вимаганням, шахрайською дією з метою заволодіння чужим майном.
Відповідно до повідомлення Державної служби статистики України, вказано, що станом на 16.05.2023 року відомості щодо субєкта з найменуванням ІНФОРМАЦІЯ_4 до ЄДРПОУ не надходили.
Абзац четвертий пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки ….територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, реорганізовуються та ліквідовуються Міноборони.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про Збройні Сили України» №1934-ХІІ від 06.12.1991 Міністерство оборони України у сфері управління Збройними Силами України має такі повноваження:
- здійснює військово-політичне та адміністративне управління Збройними Силами України;
- реалізує політику держави у Збройних Силах України, розробляє принципи їх будівництва, визначає напрями розвитку Збройних Сил України і підготовки їх у мирний та воєнний час;
- забезпечує життєдіяльність Збройних Сил України, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння та військової техніки, підтримання справності, технічної придатності та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил України в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, і здійснює контроль за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил України;
- провадить розвідувальну та інформаційно-аналітичну діяльність з метою забезпечення виконання завдань, які покладені на Збройні Сили України;
- взаємодіє з органами державної влади та громадськими організаціями, контролює дотримання законодавства у Збройних Силах України;
- розглядає звернення, здійснює прийом громадян з питань, що належать до компетенції Міністерства оборони України;
- здійснює в межах своєї компетенції міжнародне співробітництво за воєнно-політичним, військово-технічним та іншими напрямами, а також з питань цивільно-військових відносин з відповідними органами інших держав та міжнародними організаціями;
- здійснює інші повноваження, передбачені законом.
Забезпечення окремих видів діяльності Збройних Сил України може проводитися державними підприємствами, що створюються у встановленому порядку Міністерством оборони України.
Організація діяльності Міністерства оборони України визначається законами України та Положенням, яке затверджується Президентом України.
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО №698817 Міністерство оборони України має ідентифікаційний код юридичної особи 0034022.
Прізвище особи, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності та наявності щодо представництва від імені юридичної особи або фізичної особи-підприємця: керівник.
Органом в системі органів виконавчої влади є Міністерство оборони України, яке у відповідності до Конституції та законів України, існує як орган державної влади, який не є суб'єктом господарювання, а є юридичною особою не публічного права, що має бути створений на підставі закону прийнятого ВРУ, згідно ст. 8 Господарського кодексу України та ч.2 , ч.3 ст. 81 ЦК України. Відповідно до ст. 8 ГК України, держава, органи державної влади не є суб’єктами господарювання . В зв'язку з цим Міністерство оборони України є органом приватного права.
Визначення: КОМПАНІЯ - суб`єкт господарювання юридична особа або фізична особа підприємець, або суб`єкт незалежної професійної діяльності, який надає професійні послуги, на умовах, передбачених цими Правилами.
Визначення: Код ЄДРПОУ (Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України) унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, створеному 1996 року.
Визначення: Класифікація видів економічної діяльності» (КВЕД) складова частина державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації в Україні. Класифікація призначена для використання органами державного управління, фінансовими органами та органами статистики.
Визначення: Директор (від лат, dirigo, фр. directeur «спрямовую, керую») посада, керівник підприємства чи навчального закладу, організації чи структурного підрозділу (колективу).
Жодна комерційна діяльність не може здійснюватися у правовому полі без реєстрації, включаючи присвоєння кодів КВЕД отримати їх зобов`язані абсолютно всі підприємства, навіть ті, які працюють без формування юридичної особи. Тому перед реєстрацією на власників створюваного бізнесу покладається обов`язок по визначенню специфіки майбутньої діяльності і фіксації свого рішення в цифровому позначенні. З цієї причини дуже важливо правильно підбирати коди, перед тим, як звернутися до того, хто привласнює КВЕД ОРГАНІЗАЦІЇ.
Присвоює КВЕД Фіскальна Податкова Служба.
Відповідно пункту 1 «Положення про Міністерство оборони України» (документ № 671-2014-п), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №671 26 листопада 2014 року, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 12 статті 92 Конституції України зазначено, що виключно законами України визначається ОРГАНІЗАЦІЯ і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.
Аналіз вищенаведеного свідчить про те, що положення Закону України «Про Збройні Сили України» №1934-ХІІ від 06.12.1991 щодо організації діяльності Міністерства оборони України суперечить Конституції (Основному Закону) України, а Положення про Міністерство оборони України, суперечить Конституції України та Закону України «Про Збройні Сили України».
Наразі, суб`єкт «Міністерство оборони України» не утворений Законом України, а зареєстрований як суб'єкт господарювання з кодом ЄДРПОУ 0034022 та діє не відповідно Закону України, як того вимагає Конституція України (Основний Закон), а відповідно до «Положення про Міністерство оборони України» (документ № 671-2014-п), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 671 26 листопада 2014 року, що ідентифікує суб`єкта Міністерство оборони України як суб`єкта поза правовим полем.
В Законі України «Про Збройні Сили України» повноваження Міністерства оборони України не має жодної згадки про суб`єкт права Міноборони, жодного посилання на те, що Міноборони та Міністерство оборони України тотожні суб`єкти. Скільки б разів не використовувалось посилання на Міністерство оборони України в Законі «Про Збройні Сили України» назва суб`єкта Міністерство оборони України прописується незмінно повністю, що є юридично вірним, дає змогу ідентифікувати суб`єкта, не вводить в оману. Тому твердження, що Міноборони це Міністерство оборони України юридично нікчемне, означає суб'єкта поза правовим полем.
Таким чином, суд встановлює правоздатність, дієздатність та деліктоздатність, тобто правосуб'єктність суб`єкта Кабінету Міністрів України.
Відповідно рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2005 від 05.10.2005 Основним Законом України (254к/96-ВР) ГАРАНТОВАНО здійснення народом влади також через СФОРМОВАНІ у встановленому Конституцією та законами України порядку органи законодавчої, виконавчої, судової влади та місцевого самоврядування (частина друга статті 5), (абзац шостий статті 4.2).
Відповідно п. 4.4. Конституція України (254к/96-ВР) забороняє узурпацію належного виключно народові права визначати і змінювати конституційний лад в Україні державою, її органами або посадовими особами. Узурпація означає, зокрема, привласнення переліченими суб`єктами права, яке передусім належить народові, в тому числі усунення народу від реалізації його права визначати і змінювати конституційний лад в Україні. Тому будь-які дії держави, її органів або посадових осіб, що призводять до узурпації права визначати і змінювати конституційний лад в Україні, яке належить виключно народові, є неконституційними і незаконними.
Стаття 8 Господарського Кодексу України містить норму, відповідно до якої держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб`єктами господарювання. Дана норма є імперативною, що потрібно сприймати як заборону, тобто органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть бути суб`єктами господарювання.
Юридична особа з державною назвою КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ та кодом ЄДРПОУ 00031101 зареєстрований в іноземному реєстрі, який належить приватній іноземній компанії Dun & Bradstreet (D&B), як суб'єкт підприємницької діяльності з присвоєнням DUNS-номеру 552646506.
У відповідності до ПОЛОЖЕННЯ Про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України суб`єктами ЄДРПОУ є юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання, тобто код ЄДРПОУ присвоюється суб`єктам господарювання.
Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи публічного права з назвою Кабінет Міністрів України та витяг з єдиного державного реєстру про вищезазначену юридичну особу у Центральному Держаному Архіві Вищих Органів України не зберігається.
Відомостей про утворення Кабінету Міністрів України в переглянутих документах Верховної Ради Української РСР (України) за серпень 1991 року у ЦДАВО не виявлено.
В документах Верховної Ради УРСР за 1991 рік в ЦДАВО зберігається Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки від 18 квітня 1991 року № 980-ХІІ «Про утворення Кабінету Міністрів Української РСР».
Законом УРСР № 1554-ХІІ від 17 вересня 1991 року «Про внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР» пунктом 16 постановлено у назві і тексті Конституції (888-09) слова «Українська Радянська Соціалістична Республіка», «Українська РСР» замінити словом «Україна».
Таким чином, Кабінет Міністрів Української РСР був переіменований на Кабінет Міністрів України.
Закон України «Про Кабінет Міністрів України» № 794-VII був прийнятий лише 27.02.2014 року. Тобто лише 2014 році був виданий закон, який визначає організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України.
Пунктом 12 Статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються засади УТВОРЕННЯ і діяльність органів виконавчої влади. І якщо закон про діяльність суб`єкта права Кабінет Міністрів України формально існує, то Закону України «Про створення Кабінету Міністрів України» на виконання Конституції України, не існує.
Таким чином, немає утвореного відповідним Законом відповідно до Конституції України конституційного органу, суб`єкта публічно-владних повноважень з назвою Кабінет Міністрів України, але існує юридично створений Кабінет Міністрів Української РСР переіменований на Кабінет Міністрів України.
Щодо «Законів України» прийнятих Верховною Радою України 1994-2022 та Указів Президента України.
Відповідно до положень статті 94. Конституції України закон підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно направляє його Президентові України.
Президент України протягом п`ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду.
Стаття 20 Конституції України Державними символами України є Державний прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.
Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.
Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).
В свою чергу, в Указі Президента України від 19.12.1996№ 1230/96«Про Велику Державну Печатку України» зазначено наступне: З метою підвищення авторитету всіх інститутів державної влади, належного оформлення офіційних документів особливої державної ваги п о с т а н о в л я ю:
1. Заснувати Велику Державну Печатку України як символ державного суверенітету України.
2. Установити, що Великою Державною Печаткою України скріплюються підписи:
Президента України на оригіналах текстів законів України, указів Президента України, міжнародних договорів України; Голови Верховної Ради України на оригіналах рішень Верховної Ради України щодо міжнародних договорів України; Голови Конституційного Суду України на оригіналах рішень Конституційного Суду України щодо відповідності законів та інших актів законодавства України Конституції (254к/96-ВР), іншим законам України, міжнародним договорам України; осіб, уповноважених у встановленому порядку на підписання від імені України міжнародних договорів України, що набирають чинності з моменту їх підписання.
Даним УКАЗОМ затверджено ПОЛОЖЕННЯ про офіційні символи глави держави, пунктом 9 якого постановлено, що Гербова печатка Президента України використовується для засвідчення підпису Президента України на грамотах, посвідченнях до президентських відзнак та почесних звань України, а також на посланнях Президента главам інших держав. Суд звертає увагу, що Про закони мова не йдеться.
Таким чином, можна зробити висновок, що так звані «Закони України» та УКАЗИ Президента, в тому числі «Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»», «Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Пров ведення воєнного стану в Україні»»,«УКАЗ Президента «Про введення воєнного стану в Україні»»,«УКАЗ Президента України «Про використання Збройних Сил України та інших військових формувань»» які легітимізуються під виглядом законів є авторськими творами, не мають конституційного підґрунтя, не являються законами по суті, не являються обов`язковими для виконання народом, є офертами від суб`єкта, що надає послуги з державного управління. Ці «нормативні акти» мають статус таких, що застосовуються, а не являються легальним діючим законодавством.
Відтак, заступник Міністра закордонних справ України, постійний представник України при Організації Об'єднаних Націй на засіданні Радбез ООН висловився щодо міжнародної правосуб'єктності Союзу РСР: «с точки зрения международного права геополитические преобразования 1991 года не привели к исчезновению СССР как субьекта международного права. Государство СССР не прекратило, а продолжило свою международную правосубьектность». А також нагадав, що стаття 23 Уставу ООН проголошує, що постійним членом Радбезу являється Союз РСР, а не Російська Федерація. Аналогія з УРСР і Україною очевидна", - зазначено в рішенні суду.
Наразі даний вирок суду не набрав законної сили, але і не був скасований Апеляційним судом.
Суддя у вказаному вироку поставив питання більш глобальні за мобілізацію конкретної особи.
Українцям мають пояснити чи були створені органи державної влади в Україні у відповідності до Конституції та законів України, як органи державної влади, які не є суб’єктом господарювання, а є юридичними особами не публічного права, що мають бути створені на підставі закону прийнятого ВРУ, згідно ст. 8 Господарського кодексу України та ч.2 , ч.3 ст. 81 ЦК України. Відповідно до ст. 8 ГК України, держава, органи державної влади не є суб’єктами господарювання . В зв’язку з цим Міністерство оборони України та інші державні органи є органами приватного права, тобто приватними організаціями.
"Останній Бастіон" вже майже десять років б'є на сполох через те, що в Україні почали перетворювати державні підприємства на приватні акціонерні товариства.
Наразі ми маємо юридичну колізію: якщо керуватися рішенням Зіньківського районного суду: Національна поліція, Міністерство оборони, СБУ та інші правоохоронні органи є приватними військовими компаніями, на членів яких не розповсюджуються норми міжнародного права, Женевських конвенцій та ін.
Фактично Україною зараз управляє очільник неконституційного органу "Офіс Президента" та його заступники. У них більше повноважень, ніж у будь-якого конституційного органу.
Конституція України - це Основний Закон України.
Стаття 8 Конституції України передбачає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Стаття 102 Конституції України передбачає, що Президент України є главою держави і виступає від її імені.
Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
Стаття 102 Конституції України передбачає, що Президент України:
... 19) вносить до Верховної Ради України подання про оголошення СТАНУ ВІЙНИ та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань;
20) приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення ВОЄННОГО СТАНУ в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України;
Аналізуючи імперативні норми Основного Закону України ми бачимо, що воєнний стан, який було введено в Україні після 24 лютого 2022 року, та продовжується до сьогодні, може бути введено у разі загрози нападу.
Після нападу росії на Україну у 2014 році в.о. Президента України Олександр Турчинов мав внести до Верховної Ради України подання про оголошення СТАНУ ВІЙНИ.
Це не означає, що ми оголосили війну росії, цим рішенням Україна б оголосили міжнародній спільноті про те, що на нас напали, і держава Україна перебуває у стані війни з росією.
Цього не зробили ні Олександр Турчинов, ні Петро Порошенко, ні Володимир Зеленський.
Навіть після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Володимир Зеленський цього не зробив.
Як зазначив редактор "Останнього Бастіону" Геннадій Сікалов:
Після вбивства поліцейськими у Дніпрі чоловіка, який імовірно порушив правила дорожнього руху, та застосування невиправданого фізичного насильства відносно жінки, яка була в машині, розумію, чому Зеленський пересувається у складі кортежу з 10 - 20 машин з озброєною охороною, порушуючи правила дорожнього руху.
Якщо дійсно підтвердиться рішення судді Зіньківського суду Полтавської області про те, що державні інституції України є колоніальними шарашкіними конторами, а виходячи з цього рішення і МВС є приватною конторою, фактично ПВК на службі у колоніальної влади, яка захищає інтереси різноманітних путіноїдів, блекроків, трафігур, зайд не українського походження, то на розумних людей очікують непрості роздуми, і не простий вибір - щось робити у власній країні, або, як того хочуть внутрішні окупанти, шукати прихисток у захищених демократіях світу.
"Останній Бастіон" наголошує, що в Україні має виконуватися Конституція. Нарешті потрібно привести у відповідність з нею законодавство, та змусити владу її виконувати.
Ми маємо зрозуміти і усвідомити, що Україна не є правонаступником УРСР і це має бути законодавчо закріплено.
Не може жертва бути правонаступником ката-окупанта.
Нагадаємо, що 22 серпня 1992 року президент Української Народної республіки в екзилі (у вигнанні) Микола Плав'юк урочисто, у присутності президента, голови Верховної Ради і прем'єр-міністра України склав повноваження Державного Центру (ДЦ) УНР і проголосив молоду державу правонаступницею УНР.
Українці мають визначитися з тим : хто вони. Інакше за нас це вирішать Арестович, Коломойський, Зеленський та інші сіоністи.
Пам'ятайте, що ми не гої, якими нас бачать ініціатори і виконавці окупації Палестини. Ми самобутня Нація з давньою історією, та власними традиціями.
"Останній Бастіон" продовжує слідкувати за ситуацією навколо даного рішення суду. Чекаємо на коментарі від зазначених у матеріалі суб'єктів господарювання.
