Єдина можливість РФ перемогти — посіяти розбрат серед українців
Ворог щосили намагається змусити українців битись проти українців усюди. Неважливо, руками чи мовою, головне, — щоби чубилися.
(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень. Увага! Присутня ненормативна лексика).
Глянув тут на про опитування від Центру Разумкова для колег із видання «Дзеркало тижня». Так от, з'ясувалося, що значна частина українців підтримують початок переговорів із РФ (44%), але без виконання умов московитів і путіна (85%).
Міркую, що значна частина українців у тилу втомились. Це нормально, бо далеко не всі з нас міцні як скелі та рішучі як Капітан Америка; більшість людей не такі й це треба розуміти.
Найсміливіші із нас уже в Силах оборони України, частина активно готується до приєднання. Ще частина збільшує та масштабує свою діяльність чи свій бізнес з єдиною метою — більше допомагати армії та мститись ворогу.
Що по суті означають такі цифри: 44% за перемовини, але 85% проти поступок? Вони означають, що розмовляти, звісно, можна, проте не про все.
Так, ми всі розуміємо, що рано чи пізно будуть перемовини та, можливо цього року, можливо через 10 років. Але прямо зараз перемовин не хоче особисто путін.
Він, не зважаючи ні на що, продовжує вірити, що має шанс перемогти українців і вбити нас всіх. Як Гітлер в останні тижні перед смертю, він існує в межах своєї хворобливої уяви, де танкові колони наближаються до Берліну і перемагають НАТО.
Натомість реальність просто жахлива: будь-який російський генерал розуміє, що воєнна перемога над Україною неможлива. РФ не має ні солдат, ні зброї, ні техніки, ні боєприпасів в достатній кількості.
Диктатор путін не хоче про це думати, головне його сподівання — «чорні лебеді» (події, які змінять ситуацію, перевернуть дошку з шахами). І тому він постійно стимулює появу таких подій:
- тому обстрілює енергосистему, щоб українці страждали;
- тому обстрілює школи, садочки та дитячі лікарні, щоб українці жахались.
Все, що він робить — створює хаос, щоб українці постійно знаходились в дискомфорті та переживаннях, щоби ми хотіли будь-чого, крім опору. Бо єдина можливість перемогти українців — посіяти розбрат всередині та змусити українців битись з українцями; неважливо, руками чи мовою.
Ще раз подумайте про це, оскільки нас неможливо перемогти силою. І зараз швидкість просування росіян така, що захопити Донецьку область вони зможуть лише років через 20.
20 років та 5 мільйонів російських трупів та поранених! Незліченна кількість техніки, якої немає, тобто такий сценарій просто неможливо реалізувати — українці не дали; бо навіть одну область захопити тепер неможливо, годі й казати про всю Україну.
Тому який сценарій для путіна: відступити й таким чином капітулювати перед українцями? — Відповідь наступна:
- Тероризм.
- Нагнітання.
- ІПСО.
- Розбрат.
Змусити нас зсередини сперечатись один з одним. Щоби ми вимагали від влади миру за будь-яку ціну, щоби ми не хотіли чинити опір, щоби ми здались під вагою обставин, які нам створюють московити.
Та всі ми знаємо історію й знаємо, що чекає на тих, хто складає зброю — ми всі будемо винищені. Так само як винищені жителі Донецька та Луганська, яких московити стерли у «м'ясних штурмах» ще минулого року.
Просто гнали на забій, так само нас всіх, хто переживе окупацію, пожене на забій путін — штурмувати Європу далі. Що буде з усіма нами, якщо ми перестанемо чинити опір, я описувати не буду.
Наші жінки, діти, батьки — всіх чекатиме терор та муки; якщо ми зупинимось зараз, московити отримають час зібрати сили для нової війни — остаточної. Мобілізують пару мільйонів людей, наштампують примітивних танків та дронів, заповнять склади у Сибіру китайськими та північнокорейськими снарядами, і прийдуть знову.
Просто усвідомте, що ми не маємо шансу на замирення. Так, ми всі втомлені, але нам не лишили вибору, проте замирення означатиме лише передишку на пару років, а потім буде ще страшніша війна!
Зараз ми сильні та маємо змогу битися, тягнути час, поки ресурси московитів не почнуть зникати у ще більшому об'ємі. Зараз ми спираємося на ресурси Заходу, ми точно сильніші, бо Захід сильніший і витриваліший, але потім так не буде.
Потім ми будемо слабші, а московити — сильніші. Тож, єдиний наш шанс перемогти московитів: триматися саме зараз, битися саме зараз, захищати свій дім кожен як може.
Наша війна — не спринт, а марафон, тому ми біжимо не швидко, а біжимо далеко. І той, хто впаде першим, — програє все: і своє життя, і життя своїх близьких; усе, що так воліє вберегти зараз.
Але, якщо твоя голова майже в пащі ведмедя — домовлятись немає про що, тому треба битися, друзі, іншого шляху зараз немає. Випили водички, спеку якось пережили, дурні думки відкинули, усвідомили, що із нами робить ворог і знову вперед — робити справи, адже нам потрібний ваш спротив, ставайте поруч!
