Євробачення? Єврозасліплення!
Якщо рішення про відмову України від участі у Євробаченні-2019 музичний продюсер, композитор, поет і драматург Олександр Ягольник вважає «ганебним і таким, що катастрофічно вдарить по іміджу України» ©, то значить воно правильне. Імхо.
І це ягідка все з того ж, руськомірського, у чортополосі поля. Рвати на собі вишиванку, голосячи про новаторський сценічний стиль голопопих дівиць з провокативним тверком? Виправдовуючи неприкрите чесалово дівиці без жодних ознак розуміння межі соціальної відповідальності, котра на догоду російських козлодоєвих широко розставляє ноги і стриптиз називає миротворчою місією?! Делегувати повноваження національного представництва тупенькому дівчаткові з уявленнями про світ на рівні церковноприходської школи?!! Це ми про кашу в голові з чотирма мільярдами росіян.
Може, це вже вік рулить у нашому скепсисі? Адже до оцього всеукраїнського хайпу автор навіть гадки не мав про існування гурту з якоюсь фронтменшою Анною Корсун на чолі! Так ні – повірте, абсолютно прихильно ставимося до коротеньких спідничок, якщо з-під них виглядають симпатичні ніжки, і діаметром декольте не заміряємо IQ колежанок. У глибині декольте і без IQ все гарно. Ну, хіба що нетрадиційно зорієнтованих, всупереч європейській налаштованості, вважаємо хворими і радили б їм не випинати свій трансгендерний ідіотизм на загальний огляд. Вовтузьтеся десь у кутку, ніхто вам і слова поганого не скаже. Знову ж таки – імхо у контексті чудернацьких пригод бородатої/бородатого австрійки/австрійця Кончіти Вурст на Євровіжн-2014.
До МАРУВ. Вкотре пересвідчуємося, що за 28 років переплавити совок на патріотизм не вдалося. Хоч кожного разу, коли до ока потрапляють результати якогось анкетування чи соціології, жевріє надія – ось зараз, нарешті! А раптом лави прибічників НАТО суттєво переважать фанатів ведмежого закутку, «ЗаЖОП'а» посяде належне їй місце побіля нужника, на майстра генітального реготу ходитимуть лише громадяни, позбавлені почуття гумору, а торгівлю совістю так і називатимуть – проституцією... Марні сподівання.
Усій талановитій та не дуже арт-тусовці, яка у вояжах українських гуртів, примадонн і «голосів України» сусідніми березняками не бачить проституції, радимо скористатися можливостями демократії – торба, потяг, Раша. І не треба когось виховувати – мовляв, мають право на позицію. Сьогодні слово «позиція» в Україні скапує кров'ю.
Принагідно поділимося міркуванням, що підтримуємо легалізацію сексуальних послуг. Бізнес на червоних ліхтарях зміцнив би і статки Пенсійного фонду, і суттєво розширив можливості для самореалізації отієї шоу-публіки, яка наразі шастає на заробітки до РФ. Коли вже несила терпіти, торгуй вже тут – на вітчизняному ринку.
На жаль, множаться лави шмарув (див. ілюстрацію) та їх прихильників. А що співають гарно, так і «Боже, царя храні» у виконанні хору хлопчиків візьме за душу багатьох. І не лише нетрадиційно орієнтованих.
Вадим Демиденко
