Загадка японських буракумінів
Це — найбільш дискримінована верства населення у країні висхідного сонця. Це ті, хто перебував на найнижчому щаблі соціальної драбини.
Їх називали буракумінами (部落民) через особливий тип поселень, так званих «бураку». За Середньовіччя там жили тільки ті люди, які займались «брудною» роботою, яка накликала на них шінтоїстську «скверну»: працівники похоронних служб і бійнь, кати, м'ясники та навіть кожум'яки.
В епоху Едо (1603-1868), коли ще існував поділ на касти, всіх цих людей виділяли в окрему, ганебну страту населення, тож вони й змушені були жити в окремих, майже як ґетто. У ті часи їх називали «ета» — «сильно осквернені» (穢多), але після завершення періоду шьоґунату назва змінилася на «бураку».
Скверна буракумінів вважається спадковою, тому їхні нащадки, буває, і досі стикаються з дискримінацією у теперішній Японії. Зараз межа між буракумінами та не-буракумінами майже стерта, лише деякі традиційні сім'ї перед шлюбом ретельно досліджують генеалогію майбутнього зятя або невістки, щоби вони часом не виявилися із чорноробочої голоти.
Ця колискова, власне, відображає страждання дівчинки буракумінського походження: її силою забрали у батьків і відправили працювати у багату сім'ю, яка живе далеко за горами. Не дуже типова колискова, чи не так?
«守りも嫌がる 盆から先にゃ
雪もちらつくし 子も泣くし
盆が来たとて 何うれしかろ
帷子（かたびら）はなし帯はなし
この子よう泣く 守りをばいじる
守りも一日 やせるやら
早もゆきたや この在所越えて
向こうに見えるは 親の家».
* * * * *
«Ненавиджу дивитись за дитиною, особливо після фестивалю Бон.
Сніг падає, а дитина плаче.
Ну й що, що настав Бон? Чого мені радіти?
У мене нема ні гарного одягу, ні навіть поясу до нього.
Дитина все плаче, вона така неслухняна; я щодня втрачаю вагу.
Якби ж я тільки могла якнайшвидше повернутись додому!».
Як видно, ця тужлива пісня ілюструє реальні страждання дітей буракумінів, яких заможні купці епохи Мейджі (1868-1912) використовували за дешеву робочу силу для брудної роботи. Вони працювали в полі, прибирали та заварювали чай для своїх найманців, і все це відбувалося водночас із наглядом за дітьми цих купців.
Буракуміни продовжували зазнавати жорсткої дискримінації аж до 2000-х включно. У це тяжко повірити, але ще якихось півстоліття тому японські компанії укладали цілі списки буракумінських районів, щоби не брати нікого звідти на роботу; кансайці особливо ревно дискримінували буракумінів у порівнянні з іншими регіонами, і там і досі зберігаються неприємні стереотипи щодо людей із таким походженням.
Вищенаведена «колискова Такеди» була забороненою до кінця 1990-х років, її не транслювали національні мовники, оскільки вона пов'язана із буракумінами. Заборону на трансляції скасували вже у третьому тисячолітті.
Однак медіаагенція «Останній Бастіон» закликає своїх читачів не забувати про те, що наразі імператорська родина Японії постала перед екзистенційною проблемою. Мешканців країни висхідного сонця турбує престолонаступництво.
