Затяжне падіння. Економічні антирекорди 2014 року
Стан української економіки неухильно погіршується, а прогнози міжнародних рейтингових агентств та фінансових організацій щоразу похмуріші.
За темпами падіння Україна наздоганяє 1990 роки.
Антирекордів у 2014 році було чимало: ВВП, який уперше з 2009 року пішов у "мінус", аномалії з гривнею, падіння промисловості, скорочення реальних доходів.
Чи могло бути інакше, враховуючи, що в країні пройшли революція, анексія Криму і досі триває війна на сході? Звідси, запевняють чиновники, і депресія економічної активності, і погіршення стану державних фінансів. Як результат - напруга на грошово-кредитному ринку та зниження довіри до банківської системи і гривні.
"Нагадую вам прописну істину: війна - це, насамперед, величезні бюджетні витрати, це паніка населення і бізнесу, це реальна втрата територій промисловості. І в цьому ми з вами живемо і працюємо". З цих слів недавно починала свій виступ у парламенті голова Нацбанку Валерія Гонтарева.
І справді, чи може хтось ствердно відповісти на питання, наскільки повинен впасти курс валюти країни, яка втрачає частину території і знаходиться у стані війни з сусідом? Утім, ситуацію слід оцінювати спокійно і без сентиментів.
Для уряду, який назвав себе "камікадзе" і твердив про непопулярні кроки, події на сході стали своєрідною універсальною "страховкою". На неї в Кабміні посилаються часто: "попередників" замінили на "АТО".
Головна претензія до президента Петра Порошенка та прем'єра Арсенія Яценюка - відсутність суттєвих змін. Ключові складові цієї претензії такі.
1. Панування олігархату в Україні збережене і навіть посилене. Президент і прем'єр є представниками певних олігархічних сил та не раз це демонстрували.
Більше того, вони конфліктують. Наприклад, очолюваний Гонтаревою Нацбанк входить до групи впливу Порошенка і зараз всіляко блокує виділення 65 млрд грн до державного бюджету, за який відповідає група Яценюка.
2. Політичні та економічні рішення влади моделюються, виходячи з бажання зберегти існуючий стан речей. Однак на рівні заяв відбувається дещо інше, отже, реальний стан речей все більше розходиться з медіа-картинкою.
3. Реформи не відбуваються. У таких умовах жодні зміни неможливі.
4. АТО владі вигідне, як і Путіну. Якщо не буде війни, владі доведеться відповідати, чому вона так нагадує владу Януковича, лише з іншими обличчями.
Отже, МВФ правий: реформування країни відбувається украй повільно. Кілька місяців тому український прем'єр запевняв, що війна - не завада реформам, а тепер його не розуміють уже і на Заході.
Капітальні інвестиції в Україні за дев'ять місяців скоротилися на 23%
У січні-вересні 2014 року капітальні інвестиції становили 135,5 мільярда гривень, без урахування тимчасово окупованих Криму та Севастополя. Це майже на 19 мільярдів менше, ніж у 2013 році, і на 30 мільярдів менше, ніж у 2012 році. У зоні конфлікту в Луганській та Донецькій областях Держстат зафіксував спад капітальних інвестицій на 51,2% і 49,2% відповідно.
В одному з інтерв'ю наприкінці 2011 року президент Центру економічного розвитку Олександра Пасхавер казав, що тодішня влада була здатна на реформи.
"Вона вигідно вирізнялася тим, що була енергійною і здатною до великих проектів. Влада це показала і створила інститути для реформ. Видно було, що вони щось хочуть. Але усе проти цього: їх світогляд, бажання, навички та стереотипи", - зазначав тоді економіст.
Як усі могли бачити, "навички" та "стереотипи" минулого президента та уряду вилилися у жахливі для країни події.
Утім, якщо з боку українців рівень довіри до інституту влади за цей час і виріс, то, скоріше за все, лише через вигідну базу для порівняння. Проте Порошенку, Яценюку та їх групам впливу не варто бути надто оптимістичними.
Українська нація вже інша. Багато хто із співвітчизників був на війні. Країна наповнена зброєю. Сьогоднішні українці можуть застосувати її не лише до сепаратистів та російської армії, але і до власних корупціонерів та демагогів.
Отже, не все так погано. Треба лише скінчити цю потворну війну.
Дмитро Дєнков, «Економічна правда»
