Зе-влада нарахувала українцям борги на мільярди

Пам'ятаєте, зміни до бюджету, які проголосували минулого тижня; там, де додали ще 19 млрд грн на дороги до кінця року? Так ось серед тих змін до бюджету була ще одна цікава правка: виділити 27 млрд грн на погашення боргів територіальних громад — перед "Нафтогазом".

Звідки взялися ці величезні борги? Штучно обмежені, низькі тарифи, які змушена була компенсувати місцева влада. Звідси — збанкрутілі теплокомуненерго, що животіють на дотаціях від територіальних громад та роками накопичують десятки мільярдів боргів.

Щойно виділені 27 млрд грн — це 20% усіх надходжень від податку на доходи фізичних осіб. Тобто, можна було б спокійно знизити ПДФО з 18% до 14%. От вам і ріст реальних доходів громадян, от вам і стимули економічного розвитку.

Щоби було зрозуміліше — це чверть витрат на обіцяні зарплати вчителям у 2022 році. Не займалися б популізмом — могли б підвищити зарплати педагогів на 25%.

Але 27 млрд грн на борги — це квіточки. Ще у 2018 році з 20 тис. км мереж централізованого теплопостачання — 38% були в поганому або навіть в аварійному технічному стані. Втрати тепломереж торік склали 22,8%. У європейських країнах втрати від постачання та розподілу тепла складають лише 2-10%. Тобто наша ефективність у 2-5 разів нижча.

Штучно заниженні тарифи та мільярдні борги як наслідок — не дають простору для модернізації інфраструктури. Чим далі, тим більше тепла йтиме на "обігрів вулиць та повітря довкола будинків", тим холодніше буде у нас вдома, а платіжки — далі зростатимуть. Або ж зростатиме сума "компенсації з державного бюджету".

Такий популістський підхід — геть не новинка для української політики. Цим займаються всі, бо бояться визнавати дійсність. Бо "докинуті" 27 млрд грн з Держбюджету — це ж наче і не гроші громадян, а якісь абстрактні, "державні" гроші. Але насправді — це суспільні, наші з вами, гроші — просто оплачені не як платіжки за комуналку, а як податки.

Причому ось цей запит на "справедливість" у вигляді низьких тарифів — він в основі своїй глибоко несправедливий. Бо коли встановлюють "низькі тарифи" — це автоматично знижує платіжку абсолютно для всіх. Будь у вас малометражка в райцентрі чи 10 квартир по 500 м² у центрі Києва, як у деяких українських суддів.

Комунальні послуги коштують дорого, це данність. Їх слід використовувати економно та максимально енергоефективно. Це не вода з сиропом по 3 коп. для всіх у країні, де "все спільне і все нічиє". Субсидія на комунальні послуги має бути винятком — для тих — хто дійсно не може собі дозволити платити повну вартість. Аж ніяк не "низькі тарифи" для всіх і кожного.

Тарифи мають покривати собівартість виробництва послуги та включати якийсь запас на ремонт і модернізацію. Інакше з цієї пастки бідності ми ніколи не виберемося.

Зрештою, цей водевіль популізму триватиме недовго; адже президент та прем'єр підписали меморандум з МВФ, в якому пообіцяли більше не стримувати ціни на газ для населення. Сподіваюся, це зрештою дасть шанс на те, щоби вкладати наші спільні бюджетні гроші — у розвиток, а не в латання дірок, утворених популістськими обіцянками.