Знахарі княжої Русі лікували рани живицею
Світло-жовтий розчин твердих смоляних кислот у суміші терпенів, відомий у народі як живиця, – є недооціненим лікувальним засобом.
Про це свідчить спільний аналіз кількох авторитетних міжнародних медиків, оприлюднений на сайті Національного центру біотехнологічної інформації США.
На основі багаторічних дослідів науковці переконують, живиця не тільки сприяє загоєнню ран, але є важливим складником в ортопедії та стоматології; зокрема, її використовують для реставрації передніх зубів і при виготовленні на 100% природних імплантів.
«Гідроксиапатитова композитна смола, добута зі стовбура хвойного дерева, за останні 25 років стала перспективною альтернативою акриловому цементу для стабілізації переломів і губчастої гвинтової фіксації у літніх пацієнтів і пацієнтів з остеопорозом. Її використання у медицині до сьогодні ігнорувалося академічною наукою. Але ґрунтовне вивчення в останні роки її фізичних властивостей, хімічного складу, спонукають медиків до клінічного застосування та біосумісності», – висновується в аналізі.
А проте, цілющі властивості живиці були відомі нашим предкам ще за часів княжої Русі, адже вона допомагала знахарям заліковувати відкриті рани.
Ця в'язка і надзвичайно липка смола, що сочиться з пошкодженого хвойного дерева (по-науковому терпентин – прим. ред.), на вигляд нагадує свіжий бджолиний мед, абсолютно не розчиняється у воді, зате добре поєднується зі звичайною олією.
Упродовж багатьох століть живицю широко застосовували для компресів і припарок, при кровотечах, для лікування різних недуг: легеневі захворювання, ревматизм, порушення травлення, сечостатеві інфекції, опіки, виразки, різноманітні шкірні захворювання тощо.
Існують численні записи, укладені вітчизняними та закордонними етнографи, в яких стверджується, що до початку XX століття жителі Карпат і Волині використовували цей природний медикамент для знеболювання та швидкого загоєння ран, лікування гнійників, фурункулів, виразок, опіків, порізів, а також укусів змій.
Від живичного порошку або пластиру з густою, в'язкою живицею будь-яка (навіть маленька) ранка гоїться буквально за лічені години; у разі ангіни, достатньо покласти до рота шматочок живиці, жуючи як гумку, – і про хворобу можна забути за 2-3 дні.
На сьогодні чиста живиця має широке використання у народному господарстві для виготовлення сургучу, штучної оліфи, різних мастик, емалювання деревних бочок, в медицині, є важливою стратегічною сировиною (вибухові речовини).
Своєю чергою, "Останній Бастіон" нагадує читачам, що українцям слід щоденно вживати часник, аби бути здоровішими.
