Золото на дні Адріатики
Що розповідає візантійська кораблетроща біля Млєта.
На дні Адріатичного моря поблизу хорватського острова Млєт археологи досліджують візантійський корабель, який затонув близько 1300 років тому. На його борту виявили амфори, кухонний та столовий посуд, корабельне спорядження, частину золотої поясної гарнітури, монети та перстень-печатку із зображенням імператора.
Поєднання звичайного корабельного оснащення з речами, пов’язаними з імперською елітою, робить кораблетрощу одним із найважливіших підводних комплексів цього періоду в Середземномор’ї. Водночас призначення рейсу та статус його пасажирів залишаються предметом дискусії.
Десять років підводних досліджень
Корабель виявили 2014 року, а систематичні дослідження розпочали вже наступного року. Загалом, упродовж десятиліття фахівці Хорватського реставраційного інституту провели дев’ять підводних кампаній на пам’ятці. У липні 2026-го в селищі Полаче на острові Млєт дослідники представили узагальнені результати робіт: уточнене датування кораблетрощі, понад 40 золотих предметів та основні версії щодо останнього рейсу.
Відповідно до результатів підводних археологічних досліджень з’ясувалося, що рештки судна лежать на глибині близько 40 метрів. У зв’язку з цим археологи могли працювати лише трохи більше пів години на день. Вони поступово фіксували положення предметів, створювали 3D-модель пам’ятки та піднімали знахідки, які згодом проходили тривалу консервацію.
Речі на борту
Археологи виявили амфори, миски, глечики й тарілки, рибальське спорядження, жорна та кухонне начиння — звичайні для торговельного судна речі. Поруч лежали гральні фішки й кубики зі слонової кістки, які могли належати пасажирам або команді.
Окремий комплекс становлять невеликі ваги, гирі, тиглі та сліди ртуті. Дослідники пов’язують їх із роботою з дорогоцінними металами. Обладнання могло належати майстру ювеліру, який перебував на кораблі, або перевозитися разом з іншими речами. Не виключено, що деякі золоті вироби призначалися для переплавлення, однак підтвердити це поки неможливо.
Найвиразнішими знахідками стали чотири золоті прикраси поясної гарнітури та псевдопряжка, оздоблена смарагдами, рубінами й перлами. Подібні вироби не лише демонстрували багатство власника, а й могли позначати його місце в імперській адміністративній або військовій ієрархії.
Загалом на пам’ятці виявили понад 40 золотих предметів вагою близько 600 грамів. Особливо важливий їхній контекст: поясні гарнітури такого типу раніше були відомі переважно з поховань, тоді як біля Млєта вони опинилися у закритому комплексі разом із корабельним спорядженням, керамікою та монетами.
Хронологія прикрас охоплює майже все VII століття. Принаймні частина з них на момент останнього рейсу вже була старою. Тому вони могли бути не лише особистими речами пасажирів, а й дарами, товаром або сировиною для повторного використання.
Перстень із зображенням імператора
Особливе місце серед знахідок посідає золотий перстень-печатка із зображенням імператора з династії Іраклія — ймовірно, самого Іраклія, який правив у 610–641 роках. Хорватські дослідники припускають, що він міг належати високопоставленому державному або військовому діячові й бути пов’язаним із засвідченням імператорських документів.
Однак, перстень не дозволяє встановити особу власника чи характер його повноважень. Він міг бути знаком статусу, особистою річчю посадовця чи коштовним даром. Його присутність на борту ще не означає, що корабель виконував спеціальну дипломатичну місію.
Судно мало близько 18 метрів завдовжки й могло перевозити до 60 тонн вантажу. Водночас на місці кораблетрощі виявили лише близько сотні амфор. Така невідповідність дає підстави припускати, що корабель перевозив не лише звичайні товари: на його борту міг подорожувати високопоставлений чиновник із супроводом. Утім, ця версія потребує подальших доказів.
Датувати загибель корабля допомогли 14 золотих солідів, викарбуваних за чотирьох імператорів династії Іраклія. У поєднанні з типами амфор і стилістикою золотих виробів вони дозволяють віднести кораблетрощу до кінця VII — початку VIII століття.
Адріатика, у тіні письмових джерел
Корабель затонув у період значних політичних та економічних змін. Після воєн із Сасанідською Персією та арабських завоювань Візантія втратила Сирію, Палестину, Єгипет і значну частину Північної Африки. На Балканах змінювалися форми політичного контролю та взаємодії між імперією, аварськими й слов’янськими спільнотами.
Про торгівлю і судноплавство в Адріатиці VII–VIII століть збереглося небагато писемних свідчень. Через це регіон тривалий час описували як периферію з послабленими економічними зв’язками. Кораблетроща біля Млєта показує, що морський рух тут не припинявся.
Попередній аналіз амфор і кераміки вказує на зв’язки зі Східним Середземномор’ям, Південною Італією та Північною Африкою. Подальші дослідження мають встановити, чи походили ці вироби безпосередньо з названих регіонів, чи потрапили на корабель через проміжні порти.
Млєт лежав на шляху між східною та західною частинами Середземномор’я. За розташуванням кораблетрощі дослідники припускають, що судно рухалося на північ, можливо, з Константинополя до Равенни. Ймовірно, під час негоди воно намагалося дістатися захищеної бухти Полаче, але затонуло неподалік від неї.
Золоті предмети забезпечили знахідці міжнародну увагу, проте її наукова цінність полягає передусім у цілісності комплексу, який є свідченням одного незавершеного рейсу. Кераміка різного походження, корабельне й ремісниче обладнання, предмети повсякдення та коштовності дають змогу досліджувати конкретний епізод морського руху в період, про який збереглося мало писемних відомостей.
