105-річчя Листопадового Чину: Вітчизні ти будь вірний до загину!
1 листопада 1918 українські воїни взяли владу на Галичині. У Львові урочисто проголошено створення Західноукраїнської Народної Республіки.
Так склалось, що впродовж всіх років відновленої державної самостійності Україна уникала урочистого святкування ювілеїв, які скріплюють національну ідентичність. 2023-й рік якраз був багатий на такі дати: 105-річчя проголошення незалежності УНР, 105-річчя встановлення Гетьманату і, нарешті, 105 років з дня Листопадового Зриву у Львові.
Всі з перелічених ювілеїв на державному рівні влада свідомо проігнорувала. Навіть не було скупих вітань у соціальних мережах і офіційних сайтах Президента, Верховної Ради та Кабінету міністрів.
Насправді ж 1 листопада 1918-го — дата оповита невмирущим героїзмом українського народу. Події, які сталися тоді у Львові, надовго увійшли у пам'ять мешканців всієї Західної України, що іноді асоціюються з останньою «романтичною війною»...
Сонне місто Лева, не затьмарене справами світової війни, прокинулось під синьо-жовтим стягом. Він майорів на вежі магістрату й означав пробудження нації, чому активно сприяв полк Українських Січових Стрільців під проводом сотника Дмитра Вітовського.
Невелика група старшин-сміливців разом із рядовим стрілецтвом (за оцінками істориків від 1200 до 2400 осіб — прим. ред.) у ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 року змогли без жодного пострілу роззброїти австрійців, словаків, угорців і чехів у військових казармах Львова. Згодом українські стрільці зайняли всі найважливіші пункти міста, віддавши всю повноту влади сформованій ще 18 жовтня Українській Національній Раді на чолі з депутатом Райхсрату Євгеном Петрушевичем.
Наголосимо, що метою ворогів української державності було якомога довше чинити опір до прибуття основних сил армії Юзефа Пілсудського, а згодом – Юзефа Ґаллера. Впродовж 3-12 листопада поляки заволоділи західними районами Львова, а також містами Перемишль, Ярослав і Рава-Руська.
Тим часом 13 листопада останній австро-угорський імператор з династії Габсбурґів Карл I зрікся трону. Це дозволило Українській Національній Раді взяти ініціативу у свої руки, проголосивши на теренах Галичини, Буковини та Закарпаття нову державу – Західноукраїнську Народну Республіку (далі ЗУНР — прим. ред.).
Тоді ж під проводом Петрушевича члени Української Національної Ради готують Основний Закон ЗУНР і надсилають офіційні дипломатичні місії за кордон: до Німеччини, Канади, США, Бразилії, Італії. Під командуванням Дмитра Вітовського бійці колишньої армії Габсбурґів, свідомі того, що найтривкішою фізичною опорою держави є її власне військо, з легіону Українських Січових Стрільців формують Українську Галицьку Армію.
Але всі потуги політичних і військових діячів були марними — як і у випадку з УНР, вояцтво, повернувшись додому з фронтів Першої світової війни було деморалізоване і відмовлялось «ще трохи тепер повоювати за Україну». Багато хто став жертвою лівацької пропаганди, яка обіцяла «землю селянам, заводи робітникам і мир усьому світові».
Згодом на молоду українську державу із Заходу посунула польська армада, підготовлена французами. Уряду Петрушевича не було звідки чекати допомоги, окрім як з Наддніпрянщини.
Однак із Гетьманом Павлом Скоропадським Президент ЗУНР відмовився співпрацювати, тож вранці 21 листопада 1918 року останній зі своїм урядовим кабінетом прибув до Тернополя. Пізніше – виїхав до Станіславова (нині Івано-Франківськ — прим. ред.).
За цей час всю територію ЗУНР охопили бойові дії. Міста і села знаходились у ворожій облозі.
Заколот Директорії УНР проти Гетьманату у грудні 1918 року відкрив першу сторінку у стосунках двох українських держав — уряд Петрушевича звернувся до Симона Петлюри по військову підтримку; на Захід було вислано загін отамана Андрія Долуди, який провів успішні операції у Львові в околицях Замарстинова.
Проте втримати столицю ЗУНР українські військові не змогли через нерівність сил. Уранці 20 листопада 1918 року польські загони отримали допомогу з Перемишля у кількості 1390 багнетів.
Постала проблема оточення. Тож наші війська у ніч з 21 на 22 листопада відступили до міста Винники, згодом до Тернополя, куди перенесли урядовий кабінет ЗУНР.
Цілком зрозуміло, що Листопадовий Зрив став прогнозованим наслідком як краху імперії Габсбурґів, так і карколомних подій у Наддніпрянській Україні. Зауважимо, що важливою віхою утворення ЗУНР стало законодавче опертя на 14 пунктів Вудро Вільсона, якими тодішній президент США гарантував поневоленим націям право на самовизначення. Пізніше цей документ став правовою основою для Ліги Націй, а згодом і для ООН.
Попри те, що ЗУНР як державний проєкт зазнала поразки, вона заслуговує на те, аби залишитися на сторінках нашої історії героїчною подією. Адже якби не відбулося Листопадового Зриву, то у січні 1919 року не було б і злуки двох Україн — Західної та Наддніпрянської (Центрально-Східної).
Звісно, що національна і суспільно-політична консолідація українців не могла нічого протиставити військовій міці ворога, якого підгодовували та озброювали теперішні західні партнери України. Наслідком чого стала багаторічна совєцька окупація, Голодомори, виселення та репресії... 1 листопада – це дещо більше, ніж просто пам'ятна дата.
Це свято українського вояцтва, що захотіло будувати на своїй землі власну державу, а тому не боялося зазнати поразки від переважних сил ворога. Відлуння слави героїв Листопадового Зриву має гартувати свідомість сучасної молоді не тільки Львова, але й решти України.
