60 престижних західних університетів проти членства України у НАТО
На моральності інтелектуальної еліти Європи та Америки можна впевнено ставити крапку. Вони прирікають українців на перманентний геноцид.
Мова про лист за підписом керівників і професури більш як півсотні авторитетних західних вишів, де також навчаються наші співгромадяни. Документ днями оприлюднили на шпальтах британського видання The Guardian.
Горезвісні лідери суспільної думки Австралії, ЄС, Канади, США і Нової Зеландії закликали лідерів держав-учасниць НАТО за жодних обставин ніколи не приймати Україну до лав Альянсу. Ба більше, навіть не запрошувати, щоби не спровокувати Третю світову війну.
«Якби Україна приєдналася до НАТО, росія мала б підстави сумніватися в надійності гарантій безпеки НАТО — і вона отримала б можливість перевірити та потенційно розірвати альянс. Результатом може стати пряма війна між НАТО та РФ чи розпад самого НАТО», — переконані представники 60 західних університетів.
Фактично, інтелектуальна еліта зараженого фройдомарскизмом Заходу, на яку роками задивляється та обожнює наша молодь, віддала українців на поталу Москві. Нашій країні навмисно відмовляють у входженні в євроатлантичну безпекову родину.
Водночас підписанти листа вважають, що ідея про вступ України до НАТО як засіб стримання росії від повторного вторгнення, — «є видачею бажаного за дійсне». На їхній погляд, «виклики, які ставить РФ, можна вирішити без вступу України до НАТО, адже прийняття України призведе до зниження безпеки США і союзників, викликавши ризики для всіх».
Не дивуйтеся словесним вивертам тих, хто давно продав свою душу за науковий ступінь, професорську посаду чи грант, їхні моральні орієнтири не мають нічого спільного з гуманізмом і пацифізмом. Тому радимо поглянути на список підписантів, аби ваші діти раптом не вступили в один із вишів, де палко люблять росію:
- Джеймс Ектон із Фонду Карнеґі за міжнародний мир;
- Аїша Ахмад з Університету Торонто;
- Роберт Арт з Університету Брандейса;
- Емма Ешфорд із Центру Стімсона;
- Ендрю Бейсвідж з Інституту відповідального державного управління у Квінсі;
- Даґ Бендоу з Інституту Катона;
- Джордж Біб з Інституту відповідального державного управління у Квінсі;
- Деніел Бесснер із Вашинґтонського Університету;
- Браян Бленкеншип з Університету Маямі;
- Рейчел Бовард з Інституту консервативного партнерства;
- Ден Колдуелл із Центру «Пріоритети оборони» (Defense Priorities);
- Джезін Кастільо зі Школи державного управління Буша у Техаському Університеті;
- Ед Корріґен з Інституту консервативного партнерства;
- Деніел Дейвіс із Центру «Пріоритети оборони»;
- Деніел ДеПетріс із редакції газети «Chicago Tribune» і Центру «Пріоритети оборони»;
- Майкл Деш з Університету Нотр-Дам у Парижі;
- Моніка Даффі Тофт зі Школи права та дипломатії Флетчера в Університеті Тафтса;
- Джеффрі Енґель із Південного методистського університету;
- Бенджамін Фрідман із Центру «Пріоритети оборони»;
- Джон Аллен Ґей із Товариства імені Джона Квінсі Адамса у Нью-Йорку;
- Юджин Ґольц з Університету Нотр-Дам;
- Пітер Ґьоттлер з Інституту Катона;
- Келлі Грико із Центру Стімсона;
- Марк Ханна з Інституту глобальних відносин;
- Пітер Герріс з Університету штату Колорадо;
- Девід Гендріксон із Коледжу Колорадо;
- Ван Джексон з Університету Вікторії у Веллінґтоні;
- Чарльз Купчан із Ради з міжнародних відносин у Джорджтаунському Університеті;
- Анатоль Лівен з Інституту відповідального державного управління у Квінсі;
- Дженніфер Лінд із Дартмутського Коледжу;
- Джастін Лоґан з Інституту Катона;
- Лора Лумпе з Інституту відповідального державного управління у Квінсі;
- Сумантра Майтра з Американського інституту ідей і Центру оновлення Америки;
- Джон Міршаймер з Університету Чикаґо;
- Арта Мойні з Інституту миру та дипломатії;
- Семюел Мойн з Єльського Університету;
- Ліндсі О'Рурк із Бостонського коледжу;
- Джордж Перкович із Фонду Карнеґі за міжнародний мир;
- Пол Піллар із Джорджтаунського Університету;
- Патрік Портер з Інституту Катона та Бірмінґемського Університету;
- Баррі Позен із Массачусетського технологічного інституту;
- Деріл Прес із Дартмутського Коледжу;
- Вільям Раґер з Американського інституту економічних досліджень;
- Джон Шюсслер зі Школи державного управління Буша у Техаському Університеті;
- Джошуа Шифрінсон із факультету державної політики в Університеті Меріленду;
- Пітер Слєзкін з Інституту міжнародних досліджень Міддлбері у Монтереї;
- Марк Трахтенберґ із Каліфорнійського Університету у Лос-Анджелесі;
- Вілл Вальдорф з Університету Вейк-Форест;
- Стівен Волт зі Школи державного управління Кеннеді у Гарвардському Університеті;
- Джим Вебб — колишній сенатор, співробітник американського Центру міжнародної безпеки в Університеті Нотр-Дам;
- Стівен Вертхайм із Фонду Карнеґі за міжнародний мир;
- Кристіан Вітон із Центру національних інтересів;
- Ґейвін Вайлд із Фонду Карнеґі за міжнародний мир;
- Вільям Волфорт із Дартмутського Коледжу.
Однак медіаагенція «Останній Бастіон» закликає своїх читачів не забувати про те, як нобелівські лауреати вимагають від українців припинити стріляти заради миру. Вимагати від ресурсної федерації московії коїти геноцид спільнота науковців не поспішає.
