Американську державну систему не переламає жодна особистість
Це доведено замахом на Трампа, який, у результаті, став на користь діда Дональда, бо жертв люблять скрізь. Але, це не точно...
Чи дійсно, як пише частина Telegram-каналів (переважно російських) і низка лідерів суспільної думки у Facebook, замах на Дональда Трампа моментально вирішив долю виборів президента США в цілому? Та навряд.
Це не перший в історії замах на кандидата чи президента, не перша політична криза в Америці. І практично абсолютна, 50:50, поляризація суспільства теж трапляється не вперше у США.
Зауважимо, що жодного разу подібне не призвело до якихось катастрофічних наслідків чи некерованого хаосу. Власне, у цьому основна цінність демократичної традиції: злагоджена система за будь-яких потрясінь змушує втримуватись від хаосу і лишатись в певному раціональному руслі.
Без раптових смикань до котрогось полюса. Але ми вже певний час живемо у світі гайпів, який активно поширює стереотипи «Трамп — практично божевільний фашист», «Байден — старий маразматик»; тож американці мусять робити вибір саме між ними.
Насправді Трамп і Байден просто представляють певні системи цінностей, причому суворо в рамках абсолютного пріоритету американських інтересів і стійкості держави. Тому виборці не надто переймаються особистими спроможностями кандидата, коли роблять вибір (в чому і зізнаються чесно в кожному опитуванні).
Так, замах дещо збільшив шанси Трампа. Передусім, бо мобілізував республіканський електорат там же в критичній для демократів Пенсильванії.
Однак до листопада ще купа часу — і ніхто не гарантує, що не станеться ще чогось настільки ж масштабного за впливом на кампанію. І що маховик не хитнеться в інший бік.
Плюс ще не можна сказати, що все остаточно вирішено у Демократичній партії. У сенсі, що в останній момент не відбудеться заміни кандидата чи команди (а американські виборці серйозно орієнтовані на характеристики команди майбутнього президента – це також одна з ознак розвиненої політичної культури).
Ну й зрештою, «Трамп — це проросійська катастрофа» — по факту суто російський наратив, котрим інфікували нас власне «харошиє русскіє». Бо це росія живе у власному задзеркаллі, де ухвалила, що «за Трампа все буде набагато краще, він за росію».
Їм, московитам, просто зручніше позиціюватися з таким міфом. До речі, як історик, мушу сказати, що теперішня росія взагалі не відійшла від способу існування на міжнародній арені СССР (точніше, способу створення приємних для себе міфів і потрактування подій).
Нагадаю, коли вибори у Франції виграв призначений у СССР «просовєцьким» Франсуа Міттеран, то в Союзі заради повідомлення про перемогу навіть перервали футбольну трансляцію. Абсолютно фантастичний прецедент, бо мовленнєва сітка державного ТБ і футбол були абсолютами недоторканності й стабільності.
Причина: бо Міттеран мусив так чи інакше ввести до свого кабінету комуністів; ну що — кількох дійсно ввів. Ті недовго там побули, після чого їх турнули з посад і на цьому інтерес совєцької пропаганди закінчився.
Але створений Кремлем міф «друга СССР» в Союзі зберігся, бо не було потреби чимось реальним його підтверджувати, всі й так вірили державній пропаганді. Зараз відбувається абсолютно те саме.
РФ вірить кремлівській пропаганді, що Трамп «цілковито проросійський, от він прийде — і на росію посиплються плюшки. Санкції знімуть, ринки повернуть, гроші розморозять, Україну віддадуть, НАТО скоротять, зброю від східних кордонів відведуть...
Значна частина українців, на жаль, повірила в те саме, через активну роботу «хороших русскіх» на нашому ТБ. Що варто Трампу перемогти — настане негайний кінець не тільки Україні та НАТО, але й Америці, бо він не просто фашист, а цілковитий негідник.
Українські фахівці (і я також) від початку кампанії переконуємо українців у зворотному: американську систему не переламає жодна особистість, що неправильно сприймати ситуацію «Байден нам друг, а Трамп — ворог», бо і те, і те не відповідає дійсності... Таке.
На жаль, в нас аудиторія на порядок вужча, ніж в тих, хто транслює «хороших русскіх». До речі, доволі дошкульний для росії аспект: як бачимо, російська зовнішня політика абсолютно не суб'єктна.
Бо така велика імперія — а будує всі свої сподівання й розрахунки на тому, хто переможе на виборах в Америці. Ось і все, що треба розуміти про стан справ російської геополітики, яка скотилася до інфоциганства.
