Антиросійські санкції мають довготривалий руйнівний ефект
Економічний тиск, який колективний Захід нині здійснює на росію, ламає велику кількість процесів, що до тепер працювали стабільно.
Адже санкції як такі вимагають зміни структур і руйнують усталені господарські зв'язки, наслідки від яких можна умовно поділити на 2 типи:
- ті, на які російська економіка у принципі здатна виробити адекватну відповідь (з різною швидкістю та ефективністю). Вони матимуть виражений V-подібний характер, де права частина "V" буде нижчою за ліву, де на перебудову знадобиться багато часу. Проте скрізь, де відповідь у принципі можлива, після обвального падіння піде відновлювальне зростання;
- ті, на які скільки адекватної відповіді виробити не вийде взагалі, бо їхній вплив, навпаки, матиме накопичувальний характер. Наприклад, відсутність деталей від літаків повертатиме російську авіацію у минуле, чим довше діятиме подібна заборона; а ті наслідки санкцій, які матимуть найбільший довгостроковий вплив, дадуть найменший ефект у короткостроковій перспективі та навпаки.
Таким чином, накладення першої та другої групи наслідків призводить до думки, що найбільш ймовірною реакцією російської економіки на санкції буде W-подібна траєкторія, де права паличка, яка прямує вгору, по факту відсутня, а пік у середині – помітно нижче лівої палички.
Перша реакція російської економіки на санкції була викликана не так цим тиском per se, скільки реакцією на них російського населення, вигаданого пуйлом "глибинного народу". Адже гречку і цукор росія роками експортує, тож їхній довгостроковий дефіцит спочатку був дуже малоймовірний.
Якби росіяни не почали як голота змітати з прилавків крупи та цукор, керуючися неадекватними до дійсності уявленнями, жодного дефіциту не виникло б. Тож імовірно, що цей дефіцит буде швидко ліквідований, скільки до нього не було жодних підстав, крім психологічних.
Аналогічна історія з курсом валют: в умовах історичного максимуму поточного позитивного сальдо зовнішньої торгівлі, якби населення масово не скуповувало долари, а російські бізнесмени не виводили капітал, стрибок курсу та валютні обмеження були б набагато м'якшими. Самі собою замороження активів Центрального Банку та вихід іноземців з російських активів мають досить обмежений горизонт впливу, тобто у середньостроковій перспективі кремлівська влада всі ресурси утримувати ситуацію на валютному ринку під відносним контролем.
Однак довгостроково купувати долари розумніше за гречку і цукру, у довгостроковому горизонті рубль тільки слабшатиме, як венесуельський болівар. Всі ефекти першої короткострокової хвилі мають тимчасовий (1-3 місяці) характер, а друга середньострокова хвиля (2-18 місяців) буде пов'язана переважно зі збоями у логістиці, бо вона ще й близько не досягла свого піка.
Якщо данська корпорація "Maersk" та інші логістичні компанії зупинили достачу до рф контейнерів із 1 березня, це означає, що не відправлені московії ті товари/компоненти, котрі повинні були з'явитися на прилавках виробників у травні (якісь раніше, якісь пізніше), а отже їх там не буде. Досвід коронавірусної пандемії вчить тому, що логістичні затори, які виникли, згодом дуже довго розшиваються.
На тепер складські запаси на росії скоротилися до історично мінімальних рівнів. Проблеми з логістикою стосуватимуться не лише імпорту, а й експорту, у зв'язку з цим усе літо ми дізнаватимемося про зупинки абсолютно несподіваних виробництв, локальних дефіцитів чого завгодно, порожніх або навпаки переповнених складів/портів/елеваторів, що не належним чином зберігається зерно вимушеної консервації видобутку нафти тощо.
Багато експортних товарів, які й зараз готові купити у країнах, котрі не приєдналися до санкцій і через рік спокійно купуватимуть, у середньостроковій перспективі можуть не вироблятися просто тому, що їх нема на чому вивезти. Той самий видобуток нафти може у другій половині 2022 року зменшитися чисто через логістику, а наступного – відіграти частину втрат; уже відомо про загрозу зупинки російських нафтопереробних заводів, бо мазут немає можливості вивезти до кінцевого споживача за кордон.
Певно, подібні явища найближчими місяцями будуть звичайними. Але через деякий час (6-18 місяців) російська економіка так чи інакше впорається з більшістю логістичних проблем і спробує відновитися.
Згідно з відкритими джерелами, нині на росію припадає лише 3% світових контейнерних перевезень, у той час, як працювати з нею припинили компанії, котрі контролюють майже 50% світових потужностей. Охочі забезпечувати російську логістику знайдуться, це не такий великий обсяг, але вони будуть, хоча без страхування, яке теж під питанням, робитиметься це важок і довго.
Можна уявити наступний варіант: усі кораблі, котрі обслуговують російський експорт/імпорт, будуть належати російським компаніям і не мати можливості заходити у порти країн, які приєдналися до санкційного тиску. Вони ніде не страхуватимуться і будуть позбавлені інших цивілізованих сервісів, а це буде вкрай неефективно, дорого та корупційно.
Однак, поки подібна практика приноситиме прибуток власникам, такі рейси будуть продовжуватися. І експорт/імпорт від цього хоч і зменшиться (бо його частина просто не витримає зростання витрат), але не припиниться, оскільки така перебудова вимагатиме часу, тож неминуче відбудеться.
Будь-які споживчі товари, як за пізнього СССР, будуть завозити "паралельним імпортом" через треті країни. Це зробить їх дорожчим, але фізичного дефіциту теж не буде; певно, якісь товари замінять власним виробництвом найгіршої якості.
Російський експорт теж переорієнтують на країни, котрі не приєдналися до санкцій, навіть дисконт до ціни російської нафти знизиться на довгостроковому горизонті. Якщо Іран під час санкцій (не на початку, а після адаптації до їхньої дії) продавав нафту з дисконтами у межах 20% (а іноді й 5%), то зовсім не зрозуміло, чому російська нафта довгостроково дисконтуватиметься у великих пропорціях.
Розбудова нових ринків та створення інфраструктури – питання часу для Кремля, і це очевидно. Натомість справжні проблеми будуть із високотехнологічним виробничим обладнанням та окремими вузлами/елементами, бо чим більш "штучний" та індивідуальний товар, тим простіше контролювати дотримання санкцій та складніше знайти замінники.
Скажімо там де запчастини номерні (як у літаків) та/або потрібна постійна складна техпідтримка, санкції можуть бути ефективними, однак навіть у цих випадках московити за посередництва китайців вкрадуть/завезуть; головне, що масово не зможуть. Там же, де йдеться про прості й особливо споживчі товари, ніхто ніколи не зможе припинити їх перепродаж через треті країни (Кавказ, Середня Азія, Близький і Далекий Схід), а будь-які заборони вплинуть лише на ціни, однак не на фізичну доступність.
Як це не дивно, у середньостроковому тимчасовому горизонті набагато більше проблем створить не зникнення тієї частини імпорту, де західним постачальникам немає реальних альтернатив, а розрив тих виробничих ланцюжків, де альтернативи цілком існує. Однак перехід на них потребує часу та зусиль.
У цілому загальноекономічні проблеми росії не можуть спричинити зупинку чи завершення війни, ба навіть масової зміни ставлення до неї "глибинних" росіян найближчі рік-два. Сподіватися на це – небезпечна ілюзія, особливо для українців, оскільки жодні західні санкції на цьому тимчасовому обрії не зможуть створити проблем того масштабу, який Кремль не подолав би чи не ігнорував.
Якщо й існують якісь економічні механізми, здатні вплинути на можливості путінського режиму провадити війну у найближчому майбутньому, то вони швидше пов'язані зі здатністю російського військово-промислового комплексу довго забезпечувати подібну інтенсивність бойових дій, але ніяк не із загальною життєздатністю російської громадянської економіки в умовах санкцій. Насправді мета запровадження санкцій – це максимально уповільнити відновлення та модернізацію армії рф після війни (хоч би чим вона закінчилася).
Можна скільки завгодно вірити, що тиск Заходу на росію знищить її економіку, але дійсність невблаганна: санкції покликані не зупинити нинішню війну, а запобігти (чи щонайменше максимально відтягнути у часі) війну наступну. Ну, а якщо нинішні санкції раптом якось призведуть до зупинки агресії проти України або до бунтів проти путінського режиму – це буде чудовим, але все ж таки побічним ефектом і не більше.
Своєю чергою, як раніше вже інформував "Останній Бастіон", Європарламент закликав уряди країн-членів Європейського Союзу до негайного ембарго на нафту і газ із московії.
