Атаки на Кримський міст та… український бізнес
Чи існують в Україні дві Служби безпеки?
Українські силові структури, що героїчно проявляють себе у боротьбі з росіянами, зазнають критики через звинувачення у виконанні політичних чи економічних замовлень
Гроза зрадників і російського флоту: СБУ на війні
На початку повномасштабної війни між росією та Україною одним із сюрпризів для західних експертів стала ефективність роботи українських спецслужб. Служба безпеки України та Головне управління розвідки Міністерства оборони України за останні два роки відзначилися цілою низкою зухвалих і креативних спецоперацій, вписавши себе в один ряд з такими відомствами, як американське ЦРУ чи ізраїльський «Моссад». Серед найбільших знакових акцій – дві успішні атаки на стратегічно і символічно важливий для путіна Кримський міст. У лютому цього року голова Служби безпеки України Василь Малюк офіційно підтвердив, що за ударами по переправі стоїть саме його структура. На рахунку СБУ також ураження військових кораблів рф у Чорному морі, удари дронами-камікадзе по російських нафтопереробних заводах, аеродромах та інших об’єктах інфраструктури. ЗМІ приписують Службі безпеки і операції у глибокому тилу ворога: ліквідацію російського військового пропагандиста Владлена Татарського у Санкт-Петербурзі та колишнього українського народного депутата, що перейшов на бік рф, Іллі Киви, у Підмосков’ї.
Попри такі очевидні досягнення у боротьбі із зовнішнім ворогом, спецслужба регулярно потрапляє у скандали, пов’язані зі звинуваченнями у виконанні політичних чи економічних замовлень. Мабуть, найгучніший кейс трапився на початку цього року: журналісти одного з найпопулярніших в Україні розслідувальних проєктів «Бігус.інфо» звинуватили Службу безпеки в організації стеження за своєю знімальною групою. Тоді голова спецслужби Василь Малюк хоч де-факто і визнав причетність співробітників СБУ до стеження за журналістами, та заперечив, що воно мало системний характер, наголосивши на ухвалених «кадрових рішеннях». Водночас засновник проєкту «Бігус.інфо» Денис Бігус дав зрозуміти, що замовником шпигування був один з українських високопоставлених чиновників.
До початку повномасштабної війни Службу безпеки України також нерідко критикували, звинувачуючи в утисках бізнесу. Ще у червні 2019 року новообраний президент Володимир Зеленський заявляв, що вважає одним зі своїх пріоритетів «декомерціалізацію» СБУ. «Служба має боротися зі шпигунами і диверсантами, а не займатися бізнесом», – наголошував голова держави. Проте законопроєкт про реформування СБУ, що, з-поміж іншого, передбачає ліквідацію антикорупційного підрозділу спецслужби, був поставлений на паузу у зв’язку з російським вторгненням.
Тим часом, російський напад на Україну зробив будь-яку співпрацю з країною-агресором, у тому числі, економічну, не лише токсичною, але й злочинною. Із норм, ухвалених українським парламентом у березні 2022 року, випливає, що будь-яка господарська діяльність у взаємодії з РФ де-юре є злочином. В умовах воєнного часу, як видається, такі заходи цілком виправдані, проте трактування «економічного» колабораціонізму на практиці буває досить широким, що створює поле для зловживань з боку правоохоронних органів.
Кейс «Оскар Оптіма»: бізнес виграє суди та втрачає майно
Загрозливою є ситуація, коли самого лише звинувачення у «російському сліді» достатньо, щоб легітимізувати знищення бізнесу в очах суспільства. Показовим прикладом тут може служити кейс української компанії «Оскар Оптіма», що займається оптовою торгівлею хімічними продуктами. Навесні 2023 року фірма, зареєстрована у Харкові, імпортувала в Україну понад 5,5 тис. тонн мінеральних добрив, яких гостро потребує українська сільськогосподарська промисловість. Як відомо, до повномасштабної війни аграрний сектор формував понад 10% ВВП України, а блокування торгівлі зерном було одним із вагомих важелів, за допомогою яких путін намагався поставити Київ на коліна. Влітку 2022 року російські війська окупували завод «Азот» у Сєвєродонецьку – одного з найбільших у Європі виробників мінеральних добрив.
Згідно з матеріалами судового реєстру, харківські підприємці замовили добрива – карбамідо-аміачну суміш – у компанії з Об’єднаних Арабських Еміратів Agro Chain General Trading LLC. Товар був вироблений у Туркменістані – на заводі «Гарабогазкарбамід», що входить до державного концерну «Туркменхімія», – це підтверджують відповідні сертифікати про його походження. Сухопутним шляхом він дістався Туреччини, Болгарії та Румунії, після чого морським був відправлений в Україну. 28 – 29 березня 2023 року до порту Ізмаїла поблизу Одеси зайшли три баржі, які привезли першу частину партії мінеральних добрив, відправлену з порту Русе в Болгарії. 4 квітня ще два судна привезли продукцію, яка вийшла з портів Самсун у Туреччині та Констанца в Румунії.
Перші три судна були розмитнені без зауважень з боку українських митників. А ось стосовно четвертого – баржі «DDS1» виникли підозри: наданий підприємством сертифікат походження товару нібито не відповідав встановленому зразку. 19 квітня 2023 року службовці Державної митної служби України склали протокол про порушення митних правил і частина ввезеної партії добрив опинилася заблокованою в порту. Пізніше митники склали та скерували до суду ще чотири протоколи щодо суден, які вже були розмитнені, а товар, який вони перевозили – реалізований. Тим часом, у справу втрутилась Служба безпеки України. 2 травня слідчий суддя Шевченківський районного суду Києва виніс ухвалу про арешт понад 2,2 тис. тонн добрив, які прибули на баржі «DDS1», – в межах розслідування кримінального провадження СБУ за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 110-2 Кримінального кодексу (фінансування дій, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України). За версією спецслужби, заарештована продукція насправді мала російське, а не туркменське походження, а компанія «Оскар Оптіма» нібито подала до митних органів підроблені документи. Санкція інкримінованої підприємцям статті – від восьми до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Далі були обшуки у приватних домівках, офісах і на складах підприємства. З-поміж іншого, спецслужбовці вилучили 367 тис. доларів США, які взагалі не мають стосунку до розслідуваної справи (що було визнано судом), тим не менш, так і не були повернуті власникам. Під арештом опинилась і баржа «DDS1».
Водночас 26 вересня Малиновський районний суд Одеси став на бік підприємства «Оскар Оптіма», скасувавши два адмінпротоколи, складені Державною митною службою – щодо барж «DDS1» і «WHITE STAR» (та, що прибула з Туреччини). У суді підприємці надали документи, які підтверджують туркменське походження мінеральних добрив, зокрема – листи від Торгово-промислової палати Туркменістану, акти відповідних експертиз. Натомість митники не представили жодних доказів того, що виробником була інша країна. У судовому порядку також було встановлено, що підприємці сплатили мито за товар – майже 25 млн грн. 30 січня 2024 року суд скасував ще три протоколи щодо барж, які прибули з Болгарії. Тут Митна служба на доказ фальшивості сертифікатів про походження товару надала відповідь Торгово-промислової палати Болгарії, яка на запит українців заперечила факт видавання відповідних документів. Натомість у суді було встановлено, що сертифікати були видані іншою уповноваженою організацією – не Торгово-промисловою палатою Болгарії, а Болгарською Промисловою Асоціацією. Тож українські митники звернулися не до того адресата. Болгарська Промислова Асоціація, своєю чергою, підтвердила справжність сертифікатів про туркменське походження добрив.
Наразі СБУ продовжує розслідування. Тим часом, заарештована продукція вже пішла з молотка. 12 квітня 2024 року Національне агентство України з розшуку та менеджменту активів (АРМА) виставило на аукціон майже 4,5 тис. тонн мінеральних добрив, вилучених у компанії «Оскар Оптіма». Стартова ціна лоту склала 64 млн грн, що суттєво нижче ринкової вартості товару (приблизно 17 тис. грн за тонну). Та у торгах взяв участь лише один учасник – ТОВ «Мирко Трейд», – який, як не важко здогадатися, і став переможцем, придбавши добрива вдвічі дешевше стартової ціни – за 32 млн грн. У АРМА заявляли, що планують скасувати результати підозрілого аукціону, проте згодом передумали. У підсумку: український бізнес зазнав збитків за відсутності не те що обвинувального вироку суду, а й будь-яких доказів провини.
«Господар» митниці: хто стоїть за атаками на бізнес?
У кейсі «Оскар Оптіма», як і в історії зі стеженням за журналістами «Бігус.інфо», дії СБУ та інших правоохоронних органів нагадують виконання замовлення: в одному випадку політичного, в іншому – економічного. Наближені до процесу називають і ім’я ймовірного замовника – це голова Одеської обласної військової адміністрації Олег Кіпер, який, за даними журналістів-розслідувачів, впродовж останнього року встановив «ручний» режим управління місцевою митницею.
Призначення Олега Кіпера на посаду очільника Одещини – регіону, що в умовах окупації більшої частини півдня, став єдиною «брамою» морської торгівлі України, – було сприйняте неоднозначно у травні торік, коли президент підписав відповідний указ. Все – через одіозність чиновника, яка пов’язана з його минулим. За каденції проросійського президента України Віктора Януковича Кіпер обіймав високі посади у Генеральній прокуратурі, зокрема – заступника керівника Головного слідчого управління, яке переслідувало активістів Євромайдану. У зв’язку з цим після перемоги Революції гідності у 2014 році прокурор потрапив під дію закону «Про очищення влади», отримавши заборону обіймати будь-які посади в державних органах. У 2019 році скандальний Окружний адміністративний суд Києва (ліквідований в грудні 2022-го) скасував люстрацію Олега Кіпера. У червні 2020-го він був призначений заступником прокурора Києва, а вже у липні – очолив столичну прокуратуру.
У лютому минулого року журналісти проєкту «Схеми» «Радіо Свобода» з’ясували, що Олег Кіпер провів за кордоном новорічну відпустку – з 29 грудня 2022 року по 8 січня 2023-го – вже після початку повномасштабної війни. У дружини тоді головного прокурора Києва журналісти-розслідувачі виявили чинний російський паспорт. Раніше у ЗМІ публікувалися дані про численні поїздки Олега Кіпера до рф і Білорусі у період з 2016 по 2019 роки. Також, як нещодавно дізналися журналісти українського видання «Громадське», дружина посадовця Ірина Кіпер вже після початку великої війни придбала дві квартири у Києві та чотири об’єкти нерухомості на популярному курорті Буковель.
18 серпня 2023 року голова Одеської ОВА Олег Кіпер і командувач Оперативно-стратегічного угруповання військ «Одеса» Едуард Москальов видали спільний наказ «Про деякі питання фінансової дисципліни в умовах воєнного стану», яким фактично встановили окремі від решти України митні правила, зобов’язавши підприємців подавати митні декларації за 10 днів до дати навантаження вантажу. На думку фахівців, такі заходи призвели до встановлення «ручного» контролю за морською торгівлею через одеські порти.
Такі факти наводять на думку, що в Україні на третьому році відбиття повномасштабного вторгнення рф нібито сформувалися дві держави та дві системи правоохоронних органів. Існує держава, яка стримує багатократно сильнішого ворога, у надскладних умовах забезпечує функціонування критичної інфраструктури, захищає своїх громадян. Водночас інша держава, представлена корумпованими чиновниками, намагається збагатитися на «сірих» схемах на митниці, краде на будівництві фортифікацій, від яких залежить життя українських воїнів.
Одна Служба безпеки України разом з іншими силовими структурами завдає російським окупантам втрат як на фронті, так і в глибокому тилу. Інша – є інструментом з’ясування стосунків між окремими корумпованими посадовцями та незалежними журналістами, бізнесом тощо. Паралельне існування двох таких систем знищує шанси України на побудову гідного майбутнього, знецінює жертви, принесені українцями у найстрашнішій війні ХХІ століття.
Джерело: ОРД
