Безглуздя на марші

Повірте, панове, дивуватися чи не щодня оцьому зеленому  паскудству, яке все ще іменується політикою, остогидло по самісіньке нікуди. Доводиться, бо, на жаль, позитивні новини затримуються – Зе ще нікуди не дременув і продовжує корчити із себе короля, бидло із заплющеними очима ремиґає рейтингом свого наполеончика, відтерміновується бабине літо, не кається Мар'яна Безугла.

Прогнозована спікеріада або принцип верховенства зятя

Якщо затіяний особисто (зробимо вигляд, що віримо) Арахамією парламентський путч спершу збурив мережі гризнею слуг зі своїм першим списочником, то нудне «обрання» академіка-правника Стефанчука головою ВР України замість схарченого спікера Разумкова  цікавило хіба що тещу пана Руслана. У розбитної пані на фінальній стадії з'явилася реальна можливість підзаробити на ротації крісел: зять-заступник – одне, а зять-голова – інше.

Поріділе за два роки українство констатує: український парламентаризм перебував у комі і при Разумкові. Ґвалт же народовладдя Стефанчуком особливо цинічним способом під час ухвалення закону про призначення самі знаєте кого олігархом свідчить про клінічну смерть парламентсько-президентської форми правління.

Зауважимо, що у якості дефібрилятора вже двічі ефективно слугував Майдан. На жаль, реанімаційних заходів вистачало в обох випадках лише на одну каденцію... Таке враження, що пацієнту жити по-людськи самому не хочеться.

Держбанк №3 кредитує тероризм?

Третій після Ощада і Привата державний «Укрексімбанк» Євген Мецгер очолив не тому, що претендував на нобелівку за революцію у сфері орлів і решок. «Банкіром Женею, котрому дзвонить (так у слуг – авт.) Зеленський» цей одновірець став з двох причин. І обидві далекі від сальдо-бульдо, траншів МВФ і фахового рівня голови правління державного «Укрексімбанку».

Запевнивши «Зе'мєлю» у пітбультер'єрській відданості, Мецгер з Кривого Рогу  перетворив банк на «касу підтримки» президентських амбіцій державним коштом – «Великого будівництва» (у червні банк вчергове позичив крадіям 5 млрд), кредитування «Антонова», «Укренерго». Це – раз.

А «два» те, що й нишпорки-журналісти називають чи не основною спонукою призначення – дружина Мецгера Юлія є подругою Олени Кравець з «Кварталу 95». Суперспівчутлива подруга посадила товарку і до наглядової ради Привата за квотою Зе. Не май сто кіп у полі…

Але Зе доведеться пожертвувати своїм вірним криворіжцем. І не на час проведення слідчих дій та внутрішньої перевірки, а навіки. Про рейтинг же йдеться. Чим-чим, а власним рейтингом блазень не поступиться, будьте певні. Це – генетика вискочок.

Бо уконтрапуплення Мецгером журналістів програми «Схеми» у відповідь на запитання про 60 мільйонів доларів кредиту фірмі «Спец-реммаш» горлівського регіонала Брюховецького, яка ремонтує техніку тамтешніх «трактористів», подвійний кримінальний злочин. Адже конфіскація банкіром знімальної техніки представників четвертої влади з обнуленням запису, це – не люб'язна штовханина Мендель з Андрушком, і позичка окупантам – не харчування слуг «на дурняк» в трускавецькій забігайлівці «Йо-Мойо».

А ящик Pandora Papers легко відкривався…

Що з Арахамії візьмеш? Якщо вожак фракції офшор вважає «нормальним процесом», то це винятково ґандж в роботі його персонального психіатра. Діджей Браун меле про те, що бачить. Акин. Йому би і в казахських степах рівні не було.

Але якщо предметом зацікавленості світової громадськості стає офшорний бекграунд українського президента і від нього тхне кримінальним душком, пісня акина нагадує панахиду. Не полініться, перегляньте оцей петит.

У порівнянні з епопеєю відбілення 40 мільйонів доларів бригадою Коломой-Зе через «Квартал 95», чилійська корупційна оборудка тамтешнього президента Себастьяна Пінери з продажу гірничодобувної компанії через фірму його дітей у 2010 році тягне на обмін п'ятикласників фантиками з кіндерсюрпрайзу.

Два світи – дві системи: прокуратура Чилі почала розслідування проти свого очільника, Венедіктова вправляється з мікроскопом над справою Привата. Різницю відчуваєте? Між Латинською Америкою і «першою в усьому на світі» Україною?

«Фарбована арійська бестія»

Скільки біди залишили по собі біляві арійські бестії при владі, знаємо. Як знаємо й те, що сурогати, підміни і дженерики на порядок небезпечніші за найнікудишніший оригінал. І «фарбовані бестії», маскуючись під ефективність, кусають нишком і боляче. Бо зуб у них гадючий.

«Моральна людина, яка просто перепрацювала останнім часом» (на думку Арахамії), парламентська арійка Галина Третьякова відразу виділилась з-поміж нездар-однопартійців не лише статурою (див. світлину «Самба з «велюровим джентльменом»). Та виховані, ми не акцентуємось на трохи незграбній позі комітетської головихи.

На смертний герць зі здоровим глуздом ця бестія стала з перших днів головування в найлюдянішому парламентському комітеті – з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів. Її принципове несприйняття сімей без вищої освіти як розплідників неякісного потомства, пропозиція безжально каструвати випускниць профтехучилищ, привітання людей з обмеженими можливостями з «днем інваліда», намір поховати профспілки – були квіточками.

А «ягідкою на кістках» стало випорожнення Третьякової в партійному чаті «Слуг» з коментарем смерті колеги Антона Полякова: «мінус один ворог». Коли ми вживаємо стежок щодо дна, яке вже не можна пробити за визначенням, зелену шайку на увазі не маємо – ця кліка пробиває дно за дном з регулярністю дня після ночі. «Некролог» Третьякової на смерть колеги – вже не дно. Потойбіччя.  

*Для пана Баканова. Героїв з Pandora Papers просимо останній рядок поки що не вважати закликом до повалення державного ладу, а порадою пройти превентивне обстеження. До слова, 10 жовтня – Всесвітній день психічного здоров'я.