Безвідповідальність і завищенні очікування демотивують українців

(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень. Увага! Присутня ненормативна лексика).

Корупція раптом стала головною темою українського суспільства. Заповнивши собою весь простір і створюючи інформаційні цунамі й емоційні гойдалки.

Породжуючи демотивуючи тези на кшталт, «ми програємо цю війну через корупцію» і «нам немає за що боротися, бо все одно корупція і ніколи нічого доброго тут не буде». Психологічна втома на тлі нереалізованих завищених очікувань від контрнаступу продовжує розхитувати психіку українського суспільства і стан кукухи іноді вже лякає.

Породжуючи суспільну істерію замість спокійної системної роботи холодною головою, яка дуже потрібна під час війни. Раніше чулося: «Ми не будемо платити податки, поки Ахмєтов не сидить», але вже зараз чуємо – «Ми поїдемо з країни зараз, бо втрачаємо надію через корупцію».

Ви не платили податки не через Ахмєтова чи Порошенко, а тому, що не хотіли платити. Тому, що приємніше не платити податки та тому, що ніхто не любить платити податки.

Ви плануєте зараз втечу з України не через корупцію, яку раптом для себе відкрили? – Ні, ви просто втомилися, бо чекали на коротку дистанцію, а потрапили на марафон.

Тож визнайте, що втомилися від війни й хочете жити у світі, де є визначеність, де не літають над головою ракети та не можуть мобілізувати. Це природні бажання і природна втома, але не треба брехати й шукати загально прийнятні пояснення своїх дій.

А через психологічний стан втоми саме істерика зараз домінує в українському інформаційному просторі. В українському суспільстві, а отже треба взяти себе в руки й зупинити це, бо така істерика не наближає нашу перемогу, а скоріш допомагає росіянам.

Чи є корупція під час війни аморальною? – Так, звісно, але звідки очікування моральності від корупціонерів. Вони були такими до війни. Тож, чому б вони виправилися під час війни?..

Чи фіксується зростання корупції за останній рік? – Так, рівень корупції зріс і це природно під час війни; так трапляється у будь-якій країні під час будь-якої війни, бо:

• менше прозорості;
• менше контролю;
• менше демократії;
• але більше держави.

Чи треба розстрілювати корупціонерів? – Не будемо лукавити, це приємно, але це не допомагає (он у Китаї корупціонерів страчують, але корупція там досі шалена, бо немає демократії та суспільного контролю, як і в Україні під час війни).

Чи означає це, що треба змиритися з корупцією? – Ні, але треба шукати системні рішення для системної проблеми, а корупція в Україні є саме системною проблемою.

Чи означає це, що потрібно толерувати корупцію? – Звісно, ні. Але чи допоможуть істерики? – Ні, радше приведуть лише до показових простих рішень, які нічого не міняють у системній корупції.

Воєнкоми заробляли? Тоді виженемо всіх воєнкомів, задовольнімо таким чином запит на справедливість. Чи змінить це ситуацію з корупцією у військкоматах? Та звісно ж ні!

Чи можемо ми розраховувати на те, що під час війни ми поборемо корупцію? – Ні, і не тому, що під час війни "не на часі", а тому, що у короткий термін ви її взагалі не поборете.

Боротьба проти корупції це як і війна – марафон, а не стаєрська дистанція, тож зміни у короткій перспективі неможливі. Особливо коли немає політичної волі, тим більше зараз умови воєнного стану заважають боротися з корупцією; але поки триває війна це не зміниться.

Чи треба тиснути на владу, щоби зменшити корупцію? – Так, але треба тиснути розумно, треба вимагати від влади не жертвоприношення, а й системних рішень.

Ці системні рішення давно прописані: і у Меморандумі з МВФ, і у наших умовах євроінтеграції. Це ті системні кроки зі встановлення в Україні верховенство права і про побудову антикорупційних органів, їхню незалежну діяльність.

Це про системну податкову реформу і про реформу силових органів. Це про політичну відповідальність на виборах, які будуть вже після війни для тих, хто толерував корупцію.

Скучно? Не швидко? Без спецефектів? – Так, але тільки таке працює і точно не працюють істерики, які до того ж дуже тішать росіян.