Білорусь: між ілюзією змін і реальною боротьбою
Інтерв’ю з Дмитром Піменовим, білоруським волонтером, симпатиком і активістом Полку Калиновського.
Вітаю вас, чи існує справжня білоруська опозиція після 2020 року?
Те, що сформувалося після 2020 року, дуже складно назвати справжньою білоруською опозицією. Швидше, це про-лукашенківська опозиція, яка керується з Москви. Вона виросла на фундаменті тієї ж проросійської опозиції, що існувала в Білорусі й раніше.
Що ви маєте на увазі, говорячи про проросійське коріння?
Йдеться про конкретних людей, які ще до 2020 року відкрито заявляли: без Москви, без Кремля Білорусь не може зробити жодного кроку. Вони ніколи не ставили під сумнів російський вплив і залежність. Ці ж люди або їхні політичні спадкоємці стали основою так званої «нової опозиції».
Чи є у вас підтвердження, що політичні процеси тоді погоджувалися з росією?
Так. Один із кандидатів у президенти публічно заявляв в інтерв’ю, що кожна кандидатура на президентських виборах погоджувалася в Москві. Це було сказано відкрито. Підстав не довіряти цим словам у мене немає.
Яку позицію займали ці сили щодо росії під час кампанії 2020 року?
Вони прямо говорили, що необхідно тісно співпрацювати з росією. Вони називали путіна «мудрим політиком» і сподівалися, що Кремль підтримає їх у зміні Лукашенка. Вони не розуміли і не хочуть розуміти досі, що Лукашенко — це маріонетка Кремля.
Чому, на вашу думку, Кремль не зацікавлений у зміні Лукашенка?
путіну немає сенсу міняти одну маріонетку на іншу. Лукашенко — повністю контрольований, усі важелі управління відпрацьовані. Створювати нового керованого персонажа — це ризик і зайва робота. Кремль не міняє «шило на мило».
Ви згадували білоруську еміграцію. Як ви оцінюєте її склад?
В еміграції ситуація така ж, як і всередині Білорусі: люди дуже різні. Є ті, хто до 2020 року перебував на обліку в білоруських посольствах, а потім раптово став «опозицією». Мені складно назвати таких людей опозиціонерами, адже перебування на консульському обліку передбачало підписання документів про співпрацю — не просто з дипломатичними структурами, а зі спецслужбами.
Тобто ви сумніваєтесь у їхній пробілоруській позиції?
Так. Коли такі люди називають себе пробілоруськими, у мене це викликає серйозні сумніви.
Кого ви тоді вважаєте реальною опозицією режиму Лукашенка?
На сьогодні єдина реальна опозиція режиму Лукашенка — це полк імені Кастуся Калиновського та люди, які системно й відкрито допомагають йому протягом усієї війни. Це люди, які чітко розуміють: щоб Білорусь стала вільною, потрібно усунути путіна.
Ви вважаєте, що головне зло для Білорусі — поза її межами?
Безумовно. Головне зло для Білорусі знаходиться в Кремлі, на Луб’янці. Якщо завтра Путіна буде усунуто, якщо Москва втратить контроль, Лукашенко миттєво почне зображати з себе «національного діяча» — прихильника білоруської мови, культури й суверенітету.
Як ви оцінюєте поведінку частини емігрантів сьогодні?
Є люди-конформісти, люди кон’юнктурні. Вони допомагають полку Калиновського, але бояться, щоб їхні імена були зафіксовані. Вони одночасно демонструють лояльність тут і їздять до Білорусі. Таких багато. А справжніх, послідовних опозиціонерів — дуже мало.
Дякую за розмову.
Дякую.
