Білоруська бульба і російська ковбаса не здатні налякати ЗСУ
Чекати підлості з Півночі слід все одно, продовжуючи укріплювати український кордон, продовжуючи будувати стіну. Нам своє робити...
Багато побоювань та тривожних очікувань в українському суспільстві було через зустріч Аляксандра Лукашенка і Владіміра Путіна в Мінську. Прямо медіаістерія спостерігалася.
Кремль розумів це й усіляко підігрівав атмосферу, чому допомагали як деякі Українські ЗМІ, так і політики, ба навіть деякі генерали. Але, що ж відбулося насправді?
А насправді... Уявіть, нічого неочікуваного чи екстраординарного не сталося, саме тому, якщо подивитися відео з публічної частини перемовин двох диктаторів можна побачити "скучниє ліца".
Не вдалося росіянам схилити "бульбенфюрера", поки що. Хоча один цікавий момент був, а саме: з аеропорту Путін і Лукашенко їхали разом, в одній автівці, от тільки не в лукашенківській, а у путінській.
Там Лукашенко в прямому і переносному сенсі був беззахисним. Тож переконаний, що Путін це чудово розумів і 100% принаймні спробував скористатися, натиснути, пригрозити, натякнути прозоро...
Далі, він не захотів йти у напрямку запропонованому Лукашенком у Президентському палаці, а пішов у альтернативному, що також мало на меті продемонструвати, хто насправді господар у Білорусі. Та от момент: Лукашенко такого не любить, дуже не любить.
Згадую його сакраментальну фразу «у нас маленькая квартирка, но своя». Це він про Білорусь так сказав декілька років тому, Білорусь – це його "квартирка" і тільки він там господар.
Власне, він це продемонстрував вже під час публічної частини перемовин, читаючи з листочка заздалегідь підготовлений текст з набором стандартних лінгвістичних штампів. Ні про що, якщо вслухатися, а Путін не це хотів чути.
Безумовно, на закритій частині обговорювалася участь Білорусі у війні. За даними моїх джерел, мова йшла про створення чогось типу спільного ВПК, а насправді – залучення білоруських оборонних заводів та підприємств до виготовлення зброї та техніки для РФ.
Також цікавим є тема про поглиблення співпраці РФ і РБ в атомній енергетиці. Обидва розповідали про поглиблення співпраці у цій галузі.
Адже не секрет, що Лукашенко вже не раз заявляв про те, що росіяни можуть розмістити ядерну зброю на його території. Тож не виключено, що мова йшла не тільки про атомну енергетику і не тільки її хочуть розвивати два диктатори.
Чому ж все-таки Путін не зміг повністю прогнути Лукашенка? – А тому, що Лукашенка попередили про наслідки, і ні, це не країни НАТО та ЄС, точніше, не тільки вони.
Лукашенка попередив Сі Цзіньпін. Річ у тім, що хитрий "бульбенфюрер", для того, щоби вискочити з-під тотальної залежності від Кремля – продався Китаю.
Ну, точніше ще більше продався, ніж раніше. І знову ж таки не секрет, що Сі Цзіньпін незадоволений Путіним, який провалив "бліцкриґ" в Україні та зробив Цивілізований Світ об'єднаним як ніколи, що зруйнувало плани КНР щодо Тайваню.
І от, Лукашенко змінив одного господаря на іншого, більш могутнього та перспективного. Він що, дарма свого Колю свого часу китайської мови навчив і змусив привітати китайський народ з Новим роком?
Але чекати підлості з Півночі – все одно слід. Звичайно, варто продовжувати укріплювати кордон, продовжувати будувати стіну, мінувати там все і бути на чеку.
Та от істерію розводити й щодня давати новини про якийсь мінімальний всхрюк із території Білорусі – не треба. Це контрпродуктивно!
Автор – Назар Приходько, політолог-міжнародник і військовий експерт
