Битва за звання «короля чаю» Китаю
Щороку десятки тисяч виробників, торговців і любителів чаю збираються до села Вýїшань. Там вони куштують напій із давньою традицією.
За твердженням оглядача міжнародного кулінарного видання Sixth Tone пані Цай Ївень, вказані заходи відомі у Китаї не інакше, як «чайні битви». Під час їхнього проведення всі учасники мають визначити кращі сорти чаю з-поміж безлічі презентованих на прилавках.
Ставки, наче у казино, доволі високі: ціни на сорти минулих переможців досягають 40 000 юанів (приблизно $5600) за 1 кілограм, тоді як методи, котрі використовуються при виробництві листя для напою, швидко копіюються конкурентами. Чим же унікальний чайний захід, викладаємо нижче.
Важко знайти велику колекцію любителів чаю будь-де у світі, ніж у віддаленому гірському китайському поселенні Вуїшань. Назване на честь знаменитих гір Ву недалеко від південно-східного узбережжя країни, виробники тут спеціалізуються на кам'яному чаї, одному із найкращих, найдорожчих і найзатребуваніших чаїв на Землі.
Щороку, коли осінь переходить у зиму, десятки тисяч виробників, торговців та любителів чаю збираються до Вуїшаню, щоби побачити, спробувати та оцінити чай один одного. Ці заходи, відомі як — «dou-chá hui» (мовою оригіналу: 茶戰).
«Скажу відверті, щорічні наші чайні конкурси — це, свого роду, як тиждень високої моди. Тільки замість одягу, який ви не можете чіпати, перед вами тисячі сортів кам'яного чаю. І його ви просто зобов'язані скуштувати», — коментує подію засновник спільноти любителів чаю пан Гуань Шень.
Відзначимо, що така характеристика досить вдале порівняння. У Вуїшані ви побачите тисячі любителів чаю з усього світу, котрі блукають від прилавка до прилавка, стискаючи в руках крихітні чашки з напоєм, і всі вони шукають щось нове.
Тепер цей ентузіазм допомагає перетворити кам'яний чай із забутої думки про колишню імперську систему данини Китаю на дуже прибуткову товарну культуру. Навіть попри те, що деякі місцеві виробники стурбовані сплеском інтересу, ризикуючи віддати перевагу примхам заїжджих туристів на шкоду столітнім традиціям.
Чай Бохі або чай Вуї
Чаї з Вуїшаню колись були одними з найвідоміших у світі — європейські купці називали їх «чорним Бохі» (Black Bohea). Власне, чайна культура регіону формувалася внаслідок багатовікової конкуренції між місцевими виробниками — традиція, що сягає династії Тан (618-907), коли аграрії боролися за право відправляти свою продукцію як данину імператорському двору.
Однак до кінця XX століття складні, важко вироблені кам'яні чаї втратили популярність у поціновувачів цього напою. За словами виробника на ім'я Лю Ґоїнь, «у 1990-х роках 500 г чаю Тегуаньїнь улун можна було продати за більш ніж за 1000 юанів (тоді приблизно $120, тоді як кам'яний чай продавався менш ніж за 100 юанів».
До середини 2000-х років чайні конкурси у поселенні часто обмежувалися представниками галузі та мали невеликий вплив за межами чайних кіл. «Під час змагань учасники навіть не могли скуштувати чай один одного, бо одразу ж висувалися звинувачення у крадіжці та чорній конкуренції», — згадує Лю Ґоїнь.
Розчаровані таким станом справ, Лю Ґоїнь та інші виробники чаю з Вуїшаню стали наполягати на проведенні нових, більш публічних змагань. На зламі XX-XXI століть чоловіки приєдналися до кількох інших колег, щоби запустити новий вид конкурсу, вже як «dou-chá hui».
«До нашої ініціативи запрошували судити лише експертів додалася пропозиція заохочувати туристів. Так ми відчинили двері для широкої публіки, дозволивши будь-кому, хто цікавиться кам'яним чаєм, прийти й спробувати запашне листя», — коментує Лю Ґоїнь.
Оновлені чайні змагання дозволили виробникам ознайомитись із чаями з усього регіону, а не лише їхнього поселення. Адже, коли учасники пробують чужий чай, — вони розуміють, чому інші перемагають і їхній товар купують далеко за межами Піднебесної.
Виробники, побачивши примхи потенційних клієнтів, замислюють, чи треба змінити підхід, вдосконалити свою техніку тощо. І наступного року вони знову повертаються, щоби перемогти й окрім титулу «короля чаю» збільшити попит на власну продукцію.
«Чайне змагання відіграють ключову роль. Ми даємо учасникам право голосу, при цьому їхній рейтинг становить 20% від підсумкової оцінки чаю. Будь-який учасник може підійти до столу, спробувати продукт від виробника і приєднатися до дискусії про те, який із них кращий», — каже Лю Ґоїнь.
«Король чаю»
Сплеск чайних змагань за минулі 20 років пожвавив репутацію тривалий час доволі депресивного поселення Вуїшань, звідки тікала молодь, призвівши до зростання цін на напій. Це також залучило інвестиції, з якими дрібним виробникам чаю попервах було важко впоратися.
Оскільки вартість кам'яного чаю Вуї зростає, інвестори шукають способи отримати прибуток від шаленого попиту. Їхнє рішення полягає у тому, щоб інвестувати у змагання із прицілом на створення номінації «короля чаю» — «chá zhòng zhī wáng» (мовою оригіналу: 茶中之王).
Історично бар'єри для участі у чайних конкурсах були низькими. Загалом виробникам потрібно було подати на розгляд організаторів лише невеликий зразок свого продукту; решту вони могли продати безпосередньо на ринку, маючи відповідний дозвіл від китайського уряду.
Багато чайних змагань, які підтримують інвестори, використовують іншу тактику. В обмін на підвищену увагу публіки (вочевидь, йдеться про туристів — прим. ред.), обіцяну цими заходами, що добре фінансуються, учасники повинні надати 10 кілограмів будь-якого чаю, який вони забажають оцінити.
«Переможці залишають спонсорам конкурсу 100% своєї привезеної продукції, а решті учасників навпаки повертають більшу частину чаю — зазвичай близько 80%. Таким робом, ми подаємо сигнал виробникам: покращуйте свій продукт і приїжджайте наступного року», — пояснює Лю Ґоїнь.
Враховуючи захмарні ціни, встановлені переможцем — «королем чаю», підтриманого великими грошовитими мішками, — проведення змагань у поселенні Вуїшань щолистопада стало дуже вигідним заняттям. Але поява все більшої кількості аналогічних і дрібних конкурсів не завжди вітається місцевими жителями та поціновувачами напою.
«Звісно, що місцеві люди побоюються нових змагань, які можуть послабити бренд кам'яного чаю, заполонивши ринок неякісним. Маю сказати, за минулі кілька років з'явилося багато нових чайних конкурсів, але якість їхньої організації залишає бажати кращого. Адже, коли компанії вкладають гроші, вони іноді хочуть назвати «королем чаю» свого фаворита відповідно до своїх переваг», — говорить інший виробник на ім'я Вей Гуанґ.
Питання традиції
Приплив капіталу — не єдина проблема, з якою стикаються традиційні виробники чаю у поселенні Вуїшань. Деякі з них скаржаться, що змагання, мовляв, заохочують реалізацію хитрих і нечесних методів обробки листя, відштовхуючи галузь від її спадщини на споживацький маргінес.
Пані Сяо Цайюй, яка займається приготуванням кам'яного чаю у Вуїшані понад 40 років, вважає, що багато сучасних змагань суперечать усталеній процедурі тривалішого обсмажування листя. З її слів, саме це ще донедавна визначало справжню якість кам'яного чаю, який подавали на стіл китайського імператора.
«Справжні кам'яні чаї потрібно обсмажувати повільно та терпляче, щоби вони мали приємний смак. Якщо ви використовуєте нові методи, міцність кам'яного чаю не завжди буде ефективна. «Мова» кам'яного чаю може налякати стороннього, оскільки напій оцінюється відповідно до непрозорого набору стандартів, починаючи від «ноток кориці» і закінчуючи ступенем обсмажування», — каже жінка.
Обсмажування, зокрема, має вирішальне значення на змаганнях, а чай із легким рівнем зазвичай ароматний і має чіткий посмак — принаймні для перших кількох ковтків. Зазвичай це робить напій привабливішими для людей, які не виросли на багатовіковій чайній традиції, а отже виробники їх дурять.
«Але це також означає, що подібні чаї слабші, вони годяться для куштування, а не для вживання. Вони легкі та ароматні, проте їм бракує глибини смаку. Наша сімейна компанія навідріз відмовляється робити таке, підлаштовуючись під конкурентів», — зауважує Сяо Цайюй.
Суперечки про те, що робить чай хорошим, не є новими й часто повторюють розбіжності у регіонах вирощування далеко за межами поселення Вуїшань. «Це битва між теруаром і технікою», — каже антрополог Сяо Куньбін, який вивчає чайну культуру Китаю понад 10 років.
Класичні кам'яні чаї Вуї вимагають дуже специфічного теруару. Ті виробники, чиї плантації розташовані на найкращих землях, традиційно встановлюють найвищі ціни на свій чай, але якщо виробники у більш маргінальних регіонах хочуть конкурувати, їм доведеться покладатися на обсмажування чи інші методи обробки.
Таким чином, чайні змагання стали справжнім полем битви між різними групами інтересів, котрі прагнуть просувати свої інтерпретації кам'яного чаю. Для таких виробників, як Сяо Цайюй, які займають найкращі землі, чайні конкурси можуть бути корисними, але вони не є життєво важливою частиною бізнесу, а з іншого боку, для дрібніших чи нових брендів змагання дають рідкісну можливість виділитися з натовпу.
«Нові виробники, як і раніше, представляють на конкурси свої найкращі чаї. Їхні бренди маловідомі, і вони хочуть зробити собі ім'я. Що не кажіть, але у чаї, як і скрізь, усе одно добре бути королем, це престижний титул», — висновує Сяо Куньбін.
