Цар, якого ненавидять московити
В історії нашого східного сусіда занадто багато криваво чорних сторінок і білих плям, про які росія воліла б забути й стерти з пам'яті.
30 липня 1605 року московським патріархом був вінчаний на московське царство Дмитро I. Це був син Івана IV Грозного, якого намагались убити в дитинстві, але він дивом врятувався і через багато років разом з українсько-польським військом повернувся правити до Москви.
Його матір впізнала сина, а московити визнали у ньому царя. Проте, цар був "дуже дивним"... дуже, бо не спав після обіду, міг сам одягнутися, їв яловичину (таку "гидоту" московити тоді до рота не брали).
А ще... почав боротись із хабарництвом! Уявіть, цар московський повернув політичних в'язнів із заслань і почав європеїзувати московське царство.
Це був, як казали у народі – їхній кращий цар, але боярській опозиції це не подобалося. Погодьтеся, це вже занадто...
Відтак бояри підняли у Москві бунт із закликом "рятувати царя від поляків". Наробили кіпішу, а царя... вбили законного царя, патріархом миропомазаного.
Вбили та ще й познущалися кілька днів над тілом. Але, біля тіла замученого й убитого царя проходили дива, хоча на росії цього ніколи не визнавали, святим не оголошували, ба навіть ім'я йому дали інше – Лжедмітрій I, – щоби приховати правду.
Автор – Олександр Алфьоров, кандидат історичних наук, співробітник Інституту історії України Національної академії наук України
