Час продавати вкрадене раніше
Історична спадщина Києва пішла з молотка.
Єврейська лікарня. Або лікарня Бродського.
Історична будівля на території Київської обласної лікарні. Один із корпусів. Був колись... Тепер — приватна власність.
Продається за 3 200 000 у.о.
Скоро буде приватна клініка.
З іншого боку лікарні років десять тому «Укрбудом» було побудовано дві житлові свічки. Теж свого часу спизджена і «відкушена» від території лікарні земельна ділянка.
І хтось же підписував документи. Але нікому немає до того діла. «Це ж було вже давно»...
Сумно таке бачити. І нове керівництво лікарні чи області вже нічого тут не зробить. Приватна власність...
А десятки наших правоохоронних органів? Нікому не цікаво, як і коли ця історична будівля і земельна ділянка — частина території обласної лікарні — опинилася в приватних руках?
А я б оце все зараз націоналізував. Указом Президента України. За законами воєнного часу!
Далі — історія самої будівлі. Її насправді мені боляче читати, усвідомлюючи, як колись люди зі статками вкладали власні гроші в медицину для народу, а зараз великі бізнесмени тільки й дивляться, як би потягнути собі щось державне...
Єврейська лікарня.
Так із моменту свого відкриття у 1885 році й до 1919 року називалася лікарня на вулиці Багговутівській. Згодом вона мала назву 1-ша робітнича, а з 1952 року — обласна лікарня.
У другій половині XIX століття населення Києва стрімко зростало, а стан здоров’я мешканців міста та рівень надання їм медичної допомоги залишали бажати кращого. Олександрівська лікарня та клініки медичного факультету Університету Святого Володимира не справлялися з напливом пацієнтів. Питання будівництва нових лікарень і амбулаторій стояло дуже гостро. Серед малозабезпечених киян зростала соціальна напруга, однією з причин якої в усі часи була саме медицина.
Історично склалося так, що більшість лікарень на межі XIX і XX століть відкривалися в районі Києва, який називається Лук’янівка. Усі вони будувалися та оснащувалися або за пожертви заможних меценатів, або коштом, зібраним етнічними й релігійними громадами.
Так, за гроші цукрозаводчика Миколи Терещенка та купця і мецената Михайла Дегтярьова у 1894 році була збудована лікарня для чорноробів — нинішній Охматдит на Кадетському шосе (вулиці Чорновола). Однією з найсучасніше обладнаних вважалася лікарня для бідних при Покровському монастирі, відкрита у 1893 році великою княгинею Олександрою Романовою, ігуменею Анастасією. Римо-католицька громада побудувала госпіталь імені Станіслава Сирочинського — нині це один із корпусів Інституту нейрохірургії. Німецька громада — Лютеранську лікарню (сучасна лікарня водників).
Не залишилася осторонь і стрімко зростаюча юдейська громада Києва та її меценати, насамперед цукрозаводчики — батько і сини Бродські: Ізраїль, Лазар і Лев.
Перша невелика єврейська лікарня Києва на дванадцять ліжок і з одним лікарем була відкрита у 1862 році на Воздвиженці. А в 1885 році лікарня переїхала на нове місце — на вулицю Багговутівську, де Лазар Бродський викупив велику земельну ділянку поруч із Лук’янівським єврейським кладовищем, а його сини розширили територію за рахунок ділянок із боку вулиці Макарівської (нині — академіка Ромоданова).
Протягом наступних кількох десятиліть тут було збудовано корпуси багатопрофільної лікарні: терапевтичний, хірургічний, неврологічний, інфекційний, офтальмологічний (із лікарняною синагогою), корпус легеневої патології та першу в Російській імперії урологічну клініку. Підрядником усього будівництва був відомий Лев Гінзбург.
На початку минулого століття в Єврейській лікарні надавали медичну допомогу не лише євреям Києва. Кожен п’ятий пацієнт стаціонару і кожен третій амбулаторний хворий були християнами.
Частина корпусів Єврейської лікарні до наших днів не збереглася, деякі будівлі були надбудовані новими поверхами та реконструйовані.
До сьогодні в первісному вигляді зберігся колишній епідеміологічний корпус, збудований у 1906 році за проєктом Адольфа Мінкуса. До недавнього часу це був очний корпус лікарні. Будівлю звели невдовзі після смерті Лазара Бродського, який помер у швейцарській клініці від цукрового діабету, і на фронтоні був напис: «Інфекційний барак на пам’ять Лазаря Ізраїлевича Бродського. 1906 рік». До наших днів зберігся лише рік.
Єдиним, окрім Анатомічного театру, корпусом Єврейської лікарні, що за столітню історію не змінив своєї спеціалізації, є неврологічний. Він збудований коштом родини Френкелів за проєктом інженера Розенберга.
Сучасне кардіологічне відділення лікарні — це дещо реконструйований колишній корпус для хворих на легеневі захворювання.
Колишні терапевтичний, дитячий і хірургічний корпуси, зведені за проєктом архітектора Ніколаєва, нині є онкодиспансером, радіологічним та онкохірургічним відділеннями.
Сьогодні обласна лікарня — це сучасний медичний заклад Києва з новими лікувальними корпусами, храмом Святої Варвари та на півночі — житловими будинками «Київміськбуду».
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»
