Чи завжди існуватиме в Україні корупція?
Корупційний Голем породжений гучними розслідуваннями українських журналістів. Він ніяк не похитнувся від заяв Бігусів, Ніколових, Шабуніних.
На тижні Уляна Супрун в інтерв'ю Юлії Бориско розвалила в одну калитку «антикорупційні ініціативи» тих, хто їздить по Вашинґтонах розповідати «яка ж Україна шалено корумпована». За її словами, це суттєво вдарило по подальшій можливості репрезентувати українські національні інтереси на Заході.
По суті, ми як суспільство, як громадськість, самі створили проти себе цю диверсію. Корупція викорінюється лише вдома, а не криками «вовки, вовки» на міжнародних майданчиках, які часто застосовують наші крикуни.
Наші ж активісти, журналісти та інші антикорупціонери по суті спрацювали на те, щоби створити цього Голема у західному сприйнятті України. Натомість це ніяк не викорінило корупцію, просто створило до нас додаткову недовіру, додаткову підозру і несприйняття.
Ціна, на жаль, відома — зброя, підтримка, кошти. І викорінювати цю фігню треба буде шалено довго, бо її запустили туди, де потім буде дуже важко прокомунікувати, що Україна дійсно стала якоюсь іншою, навіть коли вона такою стане.
Чи перестав хоч хтось від цих «антикорупційних адвокацій» на Захід реально красти? Хоча б одна серйозна схема наламалася через цю фігню? Назвіть, якщо можете!
Власне, можна ж по всякому це оцінити, але Уляна Супрун — плоть від плоті нашої діаспори за кордоном, яка точно бачила дві ці речі. Корупція існує скрізь, корупція буває різна.
Справді, корупція часом буває навіть абсолютно легальна і завернена в пристойні блискучі шати. Але чомусь саме нашу вирішили «розглядати» під таким величезним збільшувальним склом.
Хочете — боріться проти корупції на росії. Я впевнений, що ніколи не поборете, однак принаймні підмочите їм репутацію, а це на короткострокову перспективу нам корисно.
