Чи здатні українські діти знати, вміти й могти?
Опінії
02 червня, 13:00
Фото:
Facebook
Вітчизняна система освіти давно дихає на ладан. Українські «реформатори» замість змін впроваджують найгірші практики з усього світу.
Тому, скільки не реформуй, повернемось до «найкращої» системи. Отже, на початку XXI століття ми дійшли висновку, що:
- Погані оцінки ставити не можна... хороші теж не можна...
- Залишати на другий рік не можна...
- Виганяти із класу не можна, а зі школи — тим більше...
- Зауваження робити не можна…
- Домашку ставити не можна...
- Викликати батьків не можна.
- Вимагати від дітей нічого не можна.
- Навантажувати не можна... заучувати не можна... запам'ятовувати не можна...
Але якщо, не дай Боже, дитина мало знатиме, то у плачевних результатах буде винна тільки школа. Тепер про те, що ж можна:
- Можна вмовляти дітей добре вчитися (хоча приблизно 20% і самі вчаться, без нагадувань і навчань, а ось решта 80%... — не дуже).
- Можна навіть перед школярами танцювати, щоб їх мотивувати.
- Можна полегшити програму до примітивного рівня.
- Можна зробити по 3-4 уроки на день, тому що 6-8 багато.
- Можна виставляти лише добрі оцінки.
- Можна зі школи зробити кінотеатр і щодня проводити уроки-кіно-вистáви.
- Можна хвалити.
- Можна поводитися як хочеш — вільно і розкуто.
- Можна вибирати предмети, які хочеш.
- Можна весь час грати, тому що у моді геймінг.
Цим шляхом спробували йти вже у багатьох країнах. Але наприкінці кожного року там батьки та екзаменатори все одно не розуміють, чому діти так мало знають-вміють-можуть...
Що ж тут не так?
