Донецький степ – не просто степ

Я тепер знаю вартість цих трав'яних морів нашої Донеччини. Поля, посадки, лісосмуги, висоти та низини тепер для мене – вимірюються у людях, котрі мають загинути, щоб усе це відвоювати.

Земля конвертується у кров, піт і навпаки. Дні наступу, кількість атак – із цього на правду виростає ціна території у життях.

Був період (місяць чи навіть два), коли я щодня спостерігав неприбрані тіла на полях. З того часу для мене земля і людські тіла – нероздільні, у кожному полі я бачу їх.

Тому безцінна краса кожного, найубогішого села, кожної стертої в порох дороги. Кожен лан у золотих надвечірніх променях – його нам тримають чиїсь руки.

Сезон великої гри добігає кінця. Небесний круп'є плавно гасить світло сонця і Творець знову повертає тобі твою долю...