ДУК ПС гордо лишається на позиціях, аби гідно зустріти ворога
Відверта сповідь українського добровольця Євгена Третяка про переживання сучасної війни на фронті.
Якби не склалася ситуація – бажання єдине, щоб українці, мої брати та сестри перемогли це суцільне зло. Щоби була справедлива помста нелюдам росіянам за закатованих, вбитих і полеглих у боях.
Добро завжди перемагає, але й ціна за цю перемогу має бути високою, так влаштований світ. Мамо, батьку, тітко, дядьку, брате, бабусю, рідні і друзі, знайомі, всі з ким я сварився та любився, пробачте.
У мене є вдосталь незакінчених справ, тому жити хочеться ду-у-уже! І зараз я живу як ніколи.
Ненавиджу війну, ще більше несправедливу. Зійшлися б у полі і билися чесно – це достойно. Але є але…
Чекаємо прориву. Багато, хто їде. Хтось евакуюється, хтось передислокується, хтось доукомплектується і обіцяє повернутися.
Добровольчий Український Корпус "Правий сектор" гордо залишається на позиціях і зустріне ворога. З піднятою головою, з крилами за спиною та кулеметами в руках.
Наш дух передасться на цілі покоління. У майбутньому батьки дітям казатимуть: «Вчися, розвивайся, думай, бо згори на тебе дивляться».
Український націоналізм має стати основою для нас усіх. Бо виключно ідея мотивує та наближає до Істини.
Нам необхідно прогресувати швидкими кроками. Відділяти ретельно погане, мудро дивитися на цей Світ.
Дякую за увагу, якщо читаєш це. Не відкладай нічого ніколи. Тільки тут і тільки зараз. Кохай безпристрастно, допомагай слабшим, віддавай себе світлій справі.
